Років десь з десять тому моя найближча подруга приїхала із своєї подорожі до Іспанії і ділилася зі мною усім: світлинами, враженнями від музею Сальвадора Далі, поведінкою іспанських чоловіків та магією одного напою 

Культура пиття вина в Іспанії цілком відповідає європейській: ніхто не засудить вас за келих-другий за обідом чи вечерею, або навіть за келих ігристого за сніданком. І влітку роль такого напою, що втамовує спрагу і приносить магію в сьогоднішній день, відіграє сангрія.

Як це буває в багатьох історіях виникнення алкогольних напоїв, хто і коли вигадав сангрію — невідомо, і зрештою не знайти. Є безліч легенд про походження сангрії, починаючи від селянської кмітливості і закінчуючи бравим італійським солдатом Хеліо Габалом, який експериментував з цитрусовим вином. Хтось згадує, що ще римляни розводили вино водою та приправляли прянощами, а хтось розповідає, що рецепт сангрії привезли хрестоносці з Близького Сходу. Так чи інак, сангрія вважається іспанським та португальським напоєм, який став шалено популярним уже у 40-х-50-х роках ХХ століття в Америці. Як охолоджений винний напій її просували в маси США латиноамериканські та іспанські ресторани. А у 1964 році в Нью-Йорку відбулася легендарна всесвітня виставка (1964 New York World's Fair), де в іспанському павільйоні гостей пригощали справжньою сангрією ресторатори з Taberna Madrid. Саме на цій виставці і зародився культ освіжаючого напою, який у результаті пройшов по всьому світу і підкорив не один мільйон сердець.

Чесно кажучи, від початку сангрія напій досить нудний: найчастіше це червоне вино з льодом, трохи розбавлене лимонадом або газировкою. Дякуючи Богоі, все це не канонізовано і експериментам немає кінця. Можна приготувати і білу сангрію, і рожеву, і ігристу — і використовувати рецепти і технології, які вам подобаються. То чому цей напій такий магічний? У мене для вас кілька відповідей:

1. Його можна пити в спеку і не впитися до напівсвідомомсті.

2. Сангрія дуже гарно освіжає і бадьорить.

3. Після келиха холодної сангрії день грає іншими фарбами. Все вже не здається таким запорошеним і важким, а в голові починає грати веселенький іспанський мотив.

4. Її легко готувати — а використовувати можна майже все фруктово-ягідне плюс нехитрі спеції, що у вас точно є. Дешево й сердито!

Що знадобиться вам для ідеальної сангрії?

Вино, 1-2 пляшки. Використовується будь-яке сухе, не найдорожче, але таке, що не привнесе в напій неприємні смакові відтінки. З останньої причини, до речі, не варто брати й напівсолодке.

Фрукти та ягоди, приблизно 200-350 гр. Будь-які сезонні фрукти, очищені та нарізані часточками чи кубиками. Найчастіше йдуть: яблука, персики або абрикоси, груші, банани, кавуни, дині, ківі. Окрема увага приділяється цитрусовим – зазвичай використовується тільки сік і цедра, але не рідко додаються і нарізані плоди. Виноград та інші ароматні ягоди лише вітаються.

Підсолоджувач. Це можуть бути різні види цукру, сиропи, мед.

Прянощі. Іспанці часто використовують лише корицю, та й то не завжди. Не іспанці можуть додати в сангрію будь-які прянощі на смак: мускатний горіх, гвоздику, імбир тощо.

Сік. Традиційно використовується апельсиновий та/або лимонний, рідше додають гранатовий сік. Достатньо 60-120 мл за смаком на пляшку вина.

Вермут та міцний алкоголь. Для зміцнення сангрії використовується суміш із виноградного бренді та апельсинового лікеру (Gran Marnier, Triple Sec, Cointreau або приготований самостійно напій). У цій суміші краще замінювати лише бренді (на світлий ром, джин, віскі, горілку тощо). Але можна і зовсім без лікеру. Добре виглядає у цьому коктейлі червоний вермут.

Вода. Можна хлюпнути газованої, якщо ви плануєте робити ігристу сангрію; можна додати звичайної чистої для розведення. Це все ж таки потрбно, тому що за тим рецептом, який використовую я, без розведення можна дуже швидко і легко напитися до непритомності.

А тепер я наочно продемонструю вам просте виготовлення сангрії на своєму зовсім свіжому прикладі: з тиждень тому я готувала її із залишків всього, що знайшла в холодильнику, і хай йому грець як це було смачно!  У мене в запасі було півтори пляшки простого сухого білого вина з Португалії із совіньйон блану. У глечик я склала жменю малини, пару десятків черешень (попередньо розрізала і видалила кісточки), жменю заморожених (з кістками) вишень і нарізала одне червоне яблуко сорту Чорний принц. Трохи прим'яла ягоди, засипала трьома столовими ложками цукру і залишила на годинку. Так потім легше розчинити цукор у вині, щоб він не осідав на дно (і тому, що було ліньки варити з цукру сироп). Потім вкинула до суміші чотири квітки гвоздики, щіпку ваніліну і півтори палички кориці. Влила вино, 50 мл дешевого французького віскі і перемішала. Все це я прибрала до холодильника на чотири години: менше немає сенсу — ягоди та фрукти не встигнуть дати сік. Раніше великі об'єми сангрії я залишала в холодильнику на всю ніч — але міцність там була дивовижна. Можна залишити на шість годин: зручно готувати вранці, щоб надвечір чи до обіду сангрія була вже готова. З часом я свою сангрію знову перемішала, влила в неї склянку води, а в келихи кидала по одному-парі кубиків льоду. І магія сталася! День став бадьорішим і веселішим, справи переробилися швидше, і можна навіть сказати, що я відчула на обличчі свіжий подих іспанського бризу. Що ж, якщо поїздка до Іспанії поки що не для мене, то я хоча б таким чином можу про неї помріяти.

А ви любите санґрію?

Альона Мінакова для Орінго