Щасливе те місто, в якому є замок! Які б бурі не гриміли неподалік, замок зупинить загарбників, привабить туристів й збереже історію – навіть якщо для цього доведеться відродитися з попелу.

У 1540 році польський король Сигізмунд I надав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському, грамоту на володіння землею й заснування міста Тернопіль. Часи були неспокійні, тож Тарнавський негайно розпочав будівництво замку. Хто знав тоді, що замку цьому судиться встояти через віки, неодноразово переживати війни й руйнування, та все-таки щоразу відновлюватися у всій своїй красі.

Тернопільський замок за часів незалежності

Збудований у 1540-1548 роках на лівому березі річки Серет, тернопільський замок мав дві оборонні вежі та земляний вал. Ян Тарновський розпорядився перекрити річку дамбою – так створився великий ставок, що оточив замок з трьох сторін (у цей ставок ми ще у нашій історії заглянемо). Син Тарнавського добудував замок й укріпив його, що було по тим часам не зайвим. У 1575-1672 роках  внаслідок нападів турків й татар замок зазнав значних руйнувань, але встояв й зберіг своїх мешканців. Удачі забракло  у 1675 році, коли паша Ібрагім Шишман захопив й фактично знищив оборонну споруду. Обидві вежі були підірвані, замок спалений, а ставок спушений. Здавалося б, історія будівлі на цьому закінчилася…

… та тут замок в перший раз перетворився на фенікса. Нові власники відбудували його у первісному вигляді, в якому він й простояв до XVIII століття. А на початку XIX століття замок отримав Францішек Коритовський й одразу узявся до його реконструкції. Залишки оборонних валів та веж знесли, натомість оточили замок новим муром й побудували вхідну браму з гербами власника й масками левів. В той же час був споруджений Новий замок. Замковий комплекс став окрасою та гордістю міста…

Тернопільський замок на початку ХХ століття

… але до Тернополю вже підступала нова навала, гірша за татарську. У 1810-1815 роках місто захопили московити. Їхній візит заповнився Тернополю надовго: першим чином незвані гості збудували суд і в’язницю, в замку ж влаштували типові розваги: танці й казино. На щастя, шабаш продовжувався недовго; місто відійшло австрійцям, а замок отримав нового власника, барона Тадея Туркула. Важко сказати, наскільки вдалим був цей господар, адже він незабаром продав замок громаді міста й далі будівля використовувалася під австрійські казарми. А у 1917 році московити, що прийшли «визволяти» місто, підпалили Старий замок.

Старий і Новий замок Тернополя після Першої світової війни

Йшов час, гуркотіли війни. У 1944 році залишки Старого й Нового замків були остаточно зруйновані під час бойових дій. І все-таки історія вперто відроджувалася! На фундаменті Нового замку збудували готель «Тернопіль», Старий же замок у 1956 році знов відбудували. Верхня частина Старого замку досить видозмінена, а ось цокольна зберіглася майже у первісному виді – страшно подумати, скільки історичних подій вона пам’ятає.

Про що ще може розповісти нам тернопільський замок? Звісно ж, з такою бурною біографією він просто не міг не мати підземелля – і він їх мав! Ба більше, розгалужена система ходів тягнеться майже під усім містом й зберігає купу таємниць – навіть підземна церква тут була.

Вхід до підземілля

Тернопільськими ходами користувалися ще у середньовіччі, а от сучасне міське керівництво досліджувати їх не квапилося. Як це часто буває, усе змінила одна небайдужа людина, тернополянин Андрій Кір. У травні 2016-го він зареєстрував на сайті Тернопільської міськради петицію із пропозицією провести дослідження тернопільських підземель, та отримав відповідь на кшталт «нам це нецікаво, досліджуйте самі». Сказано – зроблено; тернопільці на чолі з Андрієм Кіром створили громадську організацію «City Project», яка потроху вивчає катакомби. Вхід у ці оповиті легендами підземелля, зображений на каблучці «Тернопіль. Старий замок», нагадує: попереду у Тернополя ще чимало цікавих відкриттів.

А ще Тернопіль може пишатися своїм ставом. Як ви пам’ятаєте, створили його ще у XVI  сторіччі, як одну з оборонних ланок від турок й татар. Але й у мирні часи він приносив містянам чималий прибуток: на ставі довгий час працювали чотири млини й ловили рибу. А за часів повоєнної відбудови у Тернополі збудували нову греблю, що значно збільшило розміри водойми. Тепер тут відпочивають мешканці, закохані намагаються дістатися на «Острівець кохання», курсують яхти та теплоходи… Про величезний старовинний став на каблучці нагадує місточок – він поєднує стихію води та рукотворність…

Побудований майже п’ятсот років тому, тернопільський замок може слугувати гарним символом безперервності життя. Нашим землям не судилося безхмарної долі – круті повороти історії іноді не витримували навіть кам’яні споруди. Але люди вперто поверталися на згарище й покоління за поколінням життя відновлювалося: на старовинному фундаменті, але з новими окрасами.

Ольга Орінго