Відомий вираз «скелет у шафі» увійшов до переліку англійських ідіом лише у 19 столітті й походить з області медицини. Та задовго до цього, в епоху Ренесансу, були люди, для яких мати хоча б один скелет у шафці, і не образний, а цілком реальний, було звичайною буденністю. Мова про власників найперших «музеїв» — кабінетів курйозів.
Шафа колекціонера з картинами, мушлями, монетами, скам'янілістю та квітами, Франс Франкен Молодший, 1619р.
Кабінет курйозів, також відомий як Wunderkammer, може заплутати глядача ще на початку знайомства. Адже зібрання екзотичних предметів не завжди потребували окремих кімнат. Інколи вони вміщались у майстерно сконструйовані шафки з безліччю прихованих шухлядок та поличок. Все для того, щоб якомога сильніше вразити глядача.
Саме демонстрація статусу й достатку була чи не основною ціллю цього колекціонування. Шафи, наповнені заморськими скарбами, чи цілі «диво-кімнати» були виявом гордості колекціонерів та відображенням їхньої інтелектуальної цікавості. Адже поява цього культурного явища була наслідком відновлення жаги до знань і відкриттів, що охопила заможних європейців у період 16-17 століть.
Кабінет курйозів був не просто накопиченням випадкових предметів, хоча оформлення збірок скоріше демонструє деяку хаотичність в поєднанні з надмірністю. Навіть якщо здавалось, що зібрані предмети ніяким чином не пов’язані одне з одним, все ж колекції підпорядковувались сталим принципам організації. Кінцевим результатом мало стати створення мікросвіту, який відображав би складність і різноманітність нашого Всесвіту.
Кабінет курйозів вміщував у собі дива природи, артефакти культури та безмежні прояви уяви. Так-так, підтасовування фактів й вигадування небилиць було цілком звичним прийомом в колі власників екзотичних кабінетів. Тож нема нічого дивного, що деякі з них пропонували глядачам «свідчення» існування русалок, фей, єдинорогів і усіляких магічних сутностей. Додайте сюди захопливу історію полювання за дивиною і приголомшливий ефект гарантований. Якщо ж не зважати на ці псевдонаукові забавки, в усьому іншому кабінет курйозів міг слугувати доволі серйозним джерелом знань.
Кожен кабінет або колекція зазвичай була організована за такими чотирма категоріями: Artificialia являла собою експозицію штучних або змінених людиною об’єктів, таких як антикваріат або твори мистецтва; Naturalia містила об'єкти зі світу природи; Exotic — колекція екзотичних рослин і тварин, які зазвичай походять з далеких країн; і, нарешті, Scientifica — наукові інструменти, прилади й автомати.
Кабінет курйозів, Dell'Historia Naturale (1599), найперша ілюстрація кабінету природничої історії
Та все ж зловживання різноманітними містифікаціями зіграло з колекціонерами злий жарт. Серйозні дослідники почали критикувати їхні намагання видати бажане за дійсне, а разом з тим і спроби проштовхнути хибний погляд на картину світу. Адже колекціонери нав’язували власні системи та ієрархії мистецтву, антикваріату, рослинам і тваринам у своїх кабінетах. Коли у 18 столітті зросла популярність науки й очікування людей від неї, шукачі істини остаточно розчарувались в яскравих і екстравагантних кабінетах курйозів. Це призвело до появи перших музеїв — «храмів науки», в яких з повагою ставились до історичної точності.
Цікаво те, що їхніми першими експонатами стали якраз предмети з кабінетів курйозів — ті, що не викликали сумнівів у своєму походженні. Так, колекція Ганса Слоуна, що налічувала 71000 предметів, колись сформувала фонд одного з найстаріших і найшанованіших музеїв — Британського. А добірки Габсбургів заповнили зали Художньо-історичного музею у Відні. Сьогодні блукаючи просторими галереями сучасних музеїв ми навіть не замислюємося над тим, що враженнями від побаченого частково зобов’язані дивакуватим ентузіастам з далекого минулого і що ці безмежні експозиції колись почались з невеликої шухлядки.
Наталія Орінго
