Для мене розповіді про те, що передувало подіям та ідеям, чимось нагадують роздивляння дороги в дзеркала заднього виду - справа потрібна, але на хорошій швидкості обов'язкова тільки під час перестроювання... Хоча іноді буває таке гарне небо або загадковий настрій, що просто необхідно зупинитися і подивитися на все, що залишається за спиною.

Минулого року відбулася цікава розмова з людиною, яка знає мене дуже давно, але не з ювелірного погляду. І ось, неквапливо розмовляючи і вдаючись до приємних спогадів, забрели ми в глибокі джунги заповідних тем "А навіщо тобі це треба" і "Чи треба робити нове весь час". Сказано це було в контексті, мовляв, чи не час більше часу приділяти подорожам, плаванню і письменництву, і сказано зовсім мирно. Але можете уявити моє здивування, коли я не знайшлася, що відповісти і навіть розсердилася?  

Звичайно ж, мені є що відповісти, і я абсолютно впевнена у важливості місії Орінго: прикрашати світ і повсякденність, дивувати несподіваними поворотами ювелірного сюжету і радувати всіх причетних до наших кіл. Але чому ми так багато робимо нового?! 

Гортаючи стрічки різних ювелірних брендів і майстрів, бачу там багато повторів, і всі техніки, що продають, теж націлені на ретельне повторення показаного раніше, колекції нечисленні, а експерименти зі справжніми колабораціями (такими як "Срібна мрія" та "Екслібріс") живуть на постійній основі винятково в Орінго.

І розум наполегливо каже, що треба пригальмувати з потоком нових форм, барв і різних дивацтв, особливо за нинішніх часів глобальної кризи ювелірного бізнесу та мистецтва. А от душа вперто бажає продовження банкету і нікого не слухає.  

Колекція, присвячена дням тижня, стала для мене дуже серйозним випробуванням і великим порятунком. Замахнувшись на те, щоб цікаво і незвично розповісти про найбанальніше, не скотившись водночас у незрозумілість і випустити гідні Орінго прикраси, не змогла зупинитися і півроку прожила з фоновою музикою цієї колекції.

Вишукувань було проведено безліч і кожне поняття обкатувалося хвилями до стану округлості, спочатку в голові, а потім на папері. Але навіть така ретельність опрацювання теми не заважала моделі прикрас переробляти в процесі, дошліфовуючи до того рівня ювелірності та філософії, який з'єднує прикрасу з людиною.

Вище все сказане - про випробування. 

А порятунок був у тому, що вперше я навчилася говорити вголос, пояснюючи свої ідеї. Розумію, що всієї правди мені контент-команда ніколи не скаже, і так, спочатку на їхніх обличчях читався знаменитий вираз одного відвідувача київської виставки біля нашого стенду ("... що палить їхня дизайнерка?"), зате потім, після уважного вивчення всіх приготованих мною аркушів за днями тижня, дівчатка мені почали ставити вдалі запитання і робити захопливі статті на тему WEEK. Програма презентації вийшла відмінною і здорово підняла нам усім планку. Відтоді наша контент-команда стала робити прем'єрні статті нарівні зі мною і читаю я все з величезним задоволенням.  Це неможливо прекрасне почуття - коли тебе так розуміють! 

І ще порятунком стало те, що величезна захопленість створюваною колекцією зробила для мене минулий рік швидким і непомітним, є у творчості така особливість - відправляти в інші світи. 

Ось, знову мене занесло вже в листопад, до прем'єри.  

Спробую повернутися до початку створення колекції. Починаючи з травня підбирала до різних днів закони, правила, тези. З темою колекції мені реально пощастило, адже цифра сім - одна з найпопулярніших. Сім правил, сім законів, сім періодів, сім кольорів веселки і взагалі багато чого по сім...  А після того, як приблизно були окреслені кола днів, почала добирати до них вдалі символи, малюнки і камені.

Щось складалося дуже легко і швидко, як "Земні радості" або "Чарівний горіх", але деякі прикраси пручалися до переможного. Є й такі, що досі ховаються в глибині: з підвісом суботи і загальним ланцюгом (таким, як наші стихії) поки не домовилася. 

У графічних і текстових нотатках покажу тільки три випадкові розвороти, але якщо буде цікаво - запитуйте і я легко продовжу цю тему, матеріалів залишилося дуже багато.

Але чому ж саме дні тижня стали темою колекції?

Коли настав час великого страху і невідомості, потрібна була симетрична відповідь - велике чаклунство.

Мені так сильно захотілося створити спільний простір для нас усіх, трохи казковий, десь наївний, десь заплутаний та інтригуючий, щоб хотілося дивитися в майбутнє з дитячим нетерпінням - а що ж далі?

І щоб у цьому спільному світі за зрозумілими координатними осями сплелося нове полотно гарної повсякденності, доброї та цікавої, а дні тижня, що повторюються, звучали красивою музикою єдиного життя.

Якщо підводять навіть погодні сезони, якщо світ перевернувся на голову і досі не до кінця повернувся на ноги, рятують прості, повторювані речі.  Неділя - Понеділок - Вівторок - Середа - Четвер - П'ятниця - Субота - і знову Неділя...  Я точно знаю, що завтра буде чудовий Понеділок і з радістю розділю його з усіма, хто потрапить на хвилю WEEK.

А хвиля ця у нас буде весь тиждень...

З любов'ю, Олена Маслова