Підраховано, що населення Києва — близько двох мільйонів. Двох мільйонів каштанових дерев. Ми міцно асоціюємо ці дерева зі столицею, але що ще ми знаємо про них?.. Запрошуємо на ювелірні роздуми про природу.

О, я не знаю більш осінньої речі, ніж гладенький, ніби наполірований олійкою, каштан у кишені! Мені завжди здавалося, що сама ця пора року наскрізь просякнута густим коричнево-брунатним полиском. Три місяці на рік у світі панують кленові листочки, що так легко осипаються золотинками — і каштани. А де ж каштанове листя?

А воно тримається до останніх холодів. У нього довге життя: від клейкого зеленого пагінця, що новонароджується таким тендітним, до зіржавілого по краях, але міцного при черешку старого п’ятипальця. Дерево легко відпускає веселі, діточі каштанчики підстрибувати подалі, а листя лишає при собі, витривале. Яскрава зелень з часом трохи тьмяніє, їй іноді бракує пружності й зухвалості шумовити на вітрах, лиш стишено шелестіти. Але каштанова сила тече в ньому так само, з кореня до найменшого листка.

Чи не такі ж і наші батьки? Відпускають нас котитися, підстрибуючи, грітися в чиїхось кишенях і пізнавати великий світ. І тримаються там само, де ми лишили їх, зберігаючи мудрість, як каштанове дерево — свій життєдайний сік. І виростають з маленьких каштанчиків сильні дерева, аж до неба, і на кожному своя родина гілочок і листочків, де зріють у колючих підліткових кожушках жваві насінинки.

Парад прем’єр цьогорічної “Срібної Мрії” починається у листопаді, зі срібного каштанового листочка, яким можна заколоти теплий шарф. Олексій Сергійович (AleksBond) у конкурсній роботі надихався дитячими спогадами, деревами, що оточують його та його родину, а ще — маминим сном. Ескіз вийшов простим, але природі дійсно невластиві складнощі.

А от срібні відбитки простоти робити не так-то й легко. Щоб водночас оживити малюнок якомога точніше і зробити прикрасу зручною, неважкою й функціональною, ювеліри напружено працювали. Саме ця праця пояснює дивовижний ефект “помаху чарівної палички”: ніби пружний листочок зійшов з малюнку, увібравшись у срібну подобу.

Тремтить на ньому і крапелька ювелірної роси, як було замріяно. Об’єму прикрасі додає черешок, що визирає з-під листочків. Брошку можна заколоти у будь-якому положенні, а завдяки тому, що листок не стилізовано-графічний, а відповідає натурі, він буде органічний завжди. Можна і підвісити його на ланцюжок або шнурочок, але зважайте на вагу — у такому випадку утвориться чітка V-подібна лінія. 

Оксидування, на нашу думку, для цієї брошки — базова опція, адже оживляє всю глибину. Але також зверніть увагу, який особливий вигляд має лимонна позолота завдяки фактурній поверхні! Світлотіні утворюються самі собою, отже, він виграватиме навіть на осінньому сонці. 

Так, нехай син багато разів безуспішно намагався виростити материнське дерево сили, поки нарешті не вирішив виплекати його у сріблі за допомогою Орінго. Гадаю, мама точно знає, хто той найважливіший каштан, що зріс у правильній землі та був политий добрим дощем. А листочок з цього деревця — дорогоцінний, з краплинкою кольорової роси, подарований на згадку — не зжовтіє й не облетить.

Анастасія Орінго