Хвиля за хвилею котиться море на далекі береги. "Земля!" - лунає на кораблі, і команда вдивляється в обриси берега, уявляючи відпочинок, пригоди, відкриття... Та спочатку треба подбати про корабель, і ось на сцену виходить якір - величезний, з оселившимися на ньому ракушками, він падає в морські глибини, й у цьому сплеску чутно обіцянку: не хвилюйтеся, я втримаю, я - витримаю.

Саме з кидання якоря у якогось берега часто-густо починаються пригодницькі книжки. Але, на відміну від парусів, якір не має для нас такого романтичного флеру, тож на нього часто не звертають уваги. А дарма.

Перші якоря з’явилися як тільки люди почали свої спроби підкорити море. Виглядали вони досить незвичним зараз образом: як величезна каменюка з прив’язаною до неї мотузкою. Потім камінь поступився місцем дереву, яке дозволяло вирізати крюки – так чіплятися за морське дно виходило надійніше. З появою заліза форми якорів стали ще складніше, а вміння зробити гарний якір – нарівні з плугом та мечем – стало важливим для будь-якого гарного коваля. І, нарешті, в якорів відросли лапи, якими можна було надійно кріпитися, - так якорі набули того виду, в якому ми знаємо їх зараз. А тепер найцікавіше: усі ці зміни відбувалися з якорем ще до нашої ери  - і з тих пір він не дуже змінився. Чим не символ стабільності?

До речі, про символи: й тут про якір можна розповісти чимало. Несподівано, але в першу чергу він - символ християнства, ширше - віри і надії як такої. Якщо інші християнські символи, наприклад, риба, виникли з асоціацій і метафор, то якір прямо й однозначно згадується в Новому Завіті. Апостол Павло в Посланні до євреїв порівнює християнську віру з "якорем безпечним і міцним". Було б дивно, якби цей символ залишився непоміченим, отож з епохи ранніх християн і донині якір означає надію і порятунок. Він і справді рятував християн: якір малювали там, де було небезпечно малювати хрест, сподіваючись дістатися тихої гавані.

Звісно ж, релігійну символіку якір мав ще до християнства, існували навіть окремі жертовні якорі. На них вирізали різні написи й знаки і користувалися ними тільки у найстрашніші шторми, коли кораблю загрожувала смертельна небезпека. За легендою, саме один з кам’яних якорів принесла в жертву команда аргонавтів, наближуючись до Чорного моря.

З іншої сторони, якір - це необхідний елемент корабельного устаткування. Корабель без якоря - це як... та ніяк, неможливо уявити корабель без якоря, бо його унесе у моря-океани без вороття і ніхто більше про нього не дізнається. Тому якір - ще й давній символ шляхетної морської справи, а також всього, що з нею пов'язано: свободи, небезпеки, пригод і безстрашності. Ось такий своєрідний парадокс: з одного боку - символ стабільності та надії, з іншого - лихих пригод... Хоча, якщо вдуматися, чи такий це парадокс? У будь-якій пригоді важливо, щоб було, за що триматися і до чого прагнути, при цьому занадто багато стабільності та спокою не завжди корисне - це загрожує застоєм і нудьгою. Виходить, що якір врівноважує те й інше.

Звісно ж, такий багатогранний символ не міг лишитися без уваги. Якір карбували на монетах – наприклад, у Римській імперії, де він нарівні з рогом достатку символізував багатство й радість, зображували в храмах та розписах, особливо у приморських містах, дарували коханим… Вважалося, що якір може втримати не тільки корабель, а й чиєсь серце. Зображали якір і на усіляких прикрасах...

... отож пропоную перейти від історії до сучасності й помилуватися срібними якорями, виготовленими в Орінго.

Сет з підвісу й сережок "Якір" наповнений легкістю й радістю безтурботного відпочинку на морі. Сам якір невеличкий і схожий на стрімку рибу: такій без проблем вдається маневрувати у товщі води, пірнаючи до самого дна, а потім вилітаючи назовні, до сонця. Лапки якоря нагадують плавники цієї рибки – витончені і разом з тім чепкі, вони гарантують міцно тримати наш корабель на місті.

Корба – воріт якоря – виглядає не менш надійно. Фактурний малюнок деревини, вертикальні срібні полоси – немов справжній намотаний канат, кожна деталь свідчить про те, що якір робили професіонали й жодна буря йому не страшна. І, нарешті, у продовження морської тематики, смужочки як у тільняшки.

Прикрашає сережки й підвіс камінчик-маркіз. Якщо обирати морські віддінки - синій, голубий, зелений, бірюзовий - то він скидатиметься на крапельку води, що залишилася на нашому якорі. Втім, гарно виглядатимуть й інші кольори - здається, наш якір зачепив з дна дивовижні скарби, що зберігалися там подалі від людського ока? Фото камінчиків вже чекає на вас в коментарях, тож можна буде відшукати скарб собі до душі.

Завдяки можливості обирати свій колір та певній ненав'язливій красі "Якірю" знайти йому товаришів буде нескладно. Примірьте його з будь-якими прикрасами з барселонського циклу, наприклад з новою "Барселона. Rambla del Mar" - і ось ви вже щаслива туристка, закохана у Барселону. Доповніть "Наутілусом" - і ось перед нами відкривається неосяжний горизонт жюльвернівських пригод. А може, ваш "Якір" складе гарну компанію з кимось зі срібних мешканців моря? 

… О, як сумує наше серце по дням, просякнутим сонцем, радощами й плескотом хвиль. Бердянська чи Кінбурська коса, гомін Кирилівки, величність кримських замків й набережних. Та сама пахлава, бичок й криль, фрукти, солодші від меду, відблиски сходу сонця по воді, краса, від якої замирає серце… Та все це – рідне й недосяжне зараз – ще неодмінно до нас повернеться, й Україна кине якір на своїй землі, яку вже ніхто вже не зможе відібрати. А поки ЗСУ працює над наближенням цього часу, а ми усіляко тому допомагаємо, чому б не помріяти про гарний сезон на морі (після сезону бавовни) та не підібрати під те свято прикраси?

Ольга Орінго