У день Геловіна (або Самайну, у кого як) заведено говорити про речі, які викликають страх. Але як щодо речей, які проганяють страхи? Відомо, що вампіри бояться часнику, злісні духи з пагорбів - заліза, а тривоги і страхи, як показує досвід, бояться хороших історій. Історія цілком може виявитися оберегом не гіршим за залізо! 

Люди читають книги з найрізноманітніших причин. І, як би банально це не звучало, одна з найважливіших причин - можливість побачити інший світ. Або світи. Або цілі мультивсесвіти! Щоб здійснити подорож у далеку галактику або туди-назад до Еребора не потрібно навіть із дому виходити. Щоб прожити емоції - азарт пілота космічного корабля, здивування хлопчика, який дізнався, що він чарівник, захоплення хоббіта, який уперше побачив Рівенделл - зовсім необов'язково опинятися у відповідних ситуаціях самому. Книга дарує не тільки захопливі сюжети, а й справжні, непідробні емоції. 

Але книги вміють ще дещо. Причому вміють непомітно для читача. (Строго кажучи, так уміють будь-які хороші історії - фільми, серіали, навіть ігри, але книжки - особливо). Вони формують у нас у свідомості готові схеми для різних ситуацій. Буквально вкладають їх нам у голову, беріть і користуйтеся. Причому найчастіше ми дійсно беремо і користуємося, але найцікавіше - часто ми навіть не розуміємо, звідки це взяли. Ми робимо різні речі - вирушаємо в подорож, забувши про носові хустинки, або протистоїмо лиходієві, якого всі вважають у багато разів сильнішим, - і не завжди усвідомлюємо, що так само чинили герої улюблених нами книг, вони показали нам, як можна робити, і в реальному житті ми, навіть не замислюючись, беремо з них приклад.

На фото: підвіс "Путівник шукача пригод"

У автора є дуже особистий приклад того, як із книжки можна дізнатися зовсім іншу історію, ніж усі, звичні тобі, і як ця історія стане зразком для наслідування. Давним-давно я прочитав «Гоббіта». І, без перебільшень, ця історія перевернула мою свідомість! Куди там езотеричним працям і посібникам з особистісного зростання... А якщо серйозно, то абсолютно неймовірним відкриттям для мене стало те, що героєм може стати взагалі хто завгодно. Для цього не потрібно мати героїчну зовнішність, як у Арагорна чи Леголаса. Не потрібно бути сильним, відважним і махати зачарованим мечем. Можна взагалі бути цілковитою протилежністю будь-якому епічному герою, і зовні, і за характером, можна взагалі жодного інтересу до геройств і подвигів не відчувати! Однак якщо у тебе на місці серце і голова, то у важкій ситуації ти впораєшся нітрохи не гірше. Це історія не тільки про те, що герой може бути зовсім не героїчним, а й про те, що собі можна і потрібно довіряти. У важкій ситуації ти можеш відкрити в собі несподівані здібності!..

Саме тому Орінго так любить книжки і все, що з ними пов'язано. Книги і приховані в них історії - сильна зброя проти страху. Вони можуть додати сил, навчити, як боротися з небезпекою, або показати, що страшне насправді далеко не таке страшне. У нашому каталозі є прикраса якраз за такою книжкою, яка ще й чудово пасує сьогоднішньому дню: «Ніч у самотньому жовтні» Роджера Желязни. Вельми нетипова для Желязни історія, проте неймовірно прекрасна: про дружбу, чаклунство, а заодно про нестандартний погляд на Геловін і англійську літературу. І про те, що найстрашніший день у році насправді не такий уже й страшний!

На фото: каблучка "Нічна жовтнева гра"

Якщо вже мова зайшла про страхи, то є в каталозі Орінго і прикраси за книгами «короля жахів» Стівена Кінга. Його історії мають дивовижну і парадоксальну властивість: вони, безумовно, здатні налякати (на те й жахи!), але вони ж здатні і вилікувати від страху. Навіть одна з найстрашніших його книг, «Воно», насправді про те, як впоратися з жахом. А заодно про те, як важливі при цьому дружба і взаємодопомога, а також - знову - про те, що герой необов'язково має бути «героїчним». А іноді навіть навпаки, не повинен ним бути. Що б робив цей світ без невдах?.. 

На фото: брошка «Тільки не бійся»

І знову нагадаю, що книжка - чудова зброя проти страху. Не тому (точніше, не тільки тому), що дає змогу відволіктися на щось інше. А тому, що може навчити боротися і зі страхом, і з тим, що його викликає. 

Женя Орінго