Лічба часу і визначення пір року для нас зараз речі прості й самі собою зрозумілі. Не знати, який сьогодні день, а вже тим паче, яка пора року – явна ознака непорядку, а то й нездоров'я. Однак ми зараз ледь уявляємо собі, яка гігантська робота була пророблена за багато тисяч років, щоб відлік часу став для нас простим і природним. А щоб уявити це краще, зробимо невеликий уявний експеримент.

Уявіть себе в Шотландії (це важливо, пізніше пояснимо, чому). Озирніться навколо. Що ви бачите? Пагорби, ліси, болота, вогкість із моря, туман – клімат у Шотландії завжди був так собі. Чи можете ви відразу визначити, яка зараз пора року? Ну, логічно, що якщо лежить сніг і холодно – це явно зима, а якщо снігу немає, і всюди ростуть трава і листя? Зараз пізня весна, розпал літа чи початок осені? Потрібно готуватися до сезону полювання і точити списи, чи чекати швидких холодів і терміново робити запаси? Незрозуміло. А переплутати весну й осінь у первісній Шотландії смертельно небезпечно: не зробивши запасів восени, зиму можна й не пережити... 

Ваші найбільш далекоглядні товариші з племені первісних шотландців це теж розуміють і вирішують полегшити завдання по розрізненню весни й осені. Спочатку вони довго, уважно спостерігають за місяцем у небі і відзначають, що він періодично змінює свою форму. Потім вони знаходять прикметне рівне місце і на цьому місці викопують 12 ям – приблизно таких самих форм, яких регулярно набуває місяць. Місце вони вибирають таке, щоб у певний день зими – приблизно в її середині – над ним було добре видно сонце, що сходить. Нарешті в одну з ям, схожу за формою на місяць у небі, встановлюють дерев'яний стовп.

А поки ви спантеличено спостерігаєте за цими дивними маніпуляціями, товариші пояснюють вам, що стовп відмічає певну фазу місяця; якщо його регулярно переставляти з ями в яму, то навіть удень буде зрозуміло, який місяць сьогодні з'явиться на небі. Через одну зміну місяця можна буде йти на полювання, ще через одну – збирати горіхи... Можна навіть порахувати, через скільки змін настануть холоди. А коли взимку сонце зійде з однієї з ям посередині, можна радіти – це означатиме, що зими залишилося не так багато. (Пізніші шотландці назвуть це зимовим сонцестоянням). 

Ось приблизно так воно мало б виглядати

Навіть якщо геніальність винаходу ваших товаришів зрозуміла вам не одразу, ви незабаром усвідомлюєте, що ями зі стовпом – варта уваги річ: можна розрахувати час звіриних міграцій, обчислити, коли і в яких звірів гон, коли – сезон дитинчат, а коли – сплячка. Можна передбачити настання холодів і прихід тепла. Можна... та що завгодно можна! Із цими місячними ямами ви – практично повелитель часу! Вам стає простіше розраховувати час полювання, добувати їжу стає легше, а пізніше ви замислюєтеся – що ж ще можна такого цікавого побачити на небі, поспостерігавши за місяцем над ямами?..

Це не вигаданий приклад, а опис реальної археологічної пам'ятки Воррен Філд на сході Шотландії. Вона справді має вигляд 12 ям у землі, розташованих у ряд. Ця нехитра конструкція –  справжній технологічний прорив: ямам на Воррен Філд, за оцінками археологів, понад 10 000 років, тобто шотландський мисливський календар щонайменше на 5000 років старший за перші календарі Месопотамії та Вавилона. 

Археологічна експедиція на розкопках Воррен Філд: біля кожної «місячної ями» стоїть по одному учаснику розкопок, тож можна уявити собі масштаб споруди цілком

Якщо ви вже дещо знаєте про стародавню історію та календарі, то напевно запитаєте: чому творці Воррен Філд не відзначали за своїм календарем час посіву та збирання врожаю, наприклад? Адже більшість відомих нам календарів пов'язана із землеробськими роботами: коли орати, коли сіяти, коли розлив Нілу, якщо ви в Єгипті, або початок заморозків, якщо ви живете десь поруч зі Стоунхенджем... Відповідь дуже проста: творці Воррен Філд ще не вміли нічого вирощувати. Календар їм був потрібен для того, щоб стежити за мисливськими сезонами. Що, до речі, свідчить про те, що поводитися з часом, вимірювати його і взагалі усвідомлювати концепт часу люди навчилися раніше, ніж орати й сіяти. Інакше кажучи – екзистенціальні питання стали цікавити людей раніше, ніж регулярне отримання їжі. Напевно, це щось говорить про людство...

...а там недалеко до Стоунхенджа, містерій і друїдів... На фото, щоправда, не Стоунхендж, а шотландські мегаліти в селі Калланіш

Але абсолютно точно, що поширення землеробства вивело календарі на абсолютно новий рівень і піднесло на небачену висоту. Стародавні люди не знали, як саме проростає зерно, як працюють добрива, чим відрізняються різні типи ґрунтів, але точно знали, що для дива перетворення зерна на колос, а потім на хліб треба виконати певні дії вчасно і в суворому порядку – зовсім як у магічному ритуалі. Календар не просто підказував, що і коли робити – він упорядковував надскладну містерію довжиною в рік. Цілком природним чином його стали пов'язувати з богами: боги впорядкували цикл життя, а календар зробив цей цикл видимим для людей.

У пізніші часи в складніших суспільствах календарні розрахунки стали точною наукою на межі мистецтва: вчені різних культур на різних кінцях світу немовби негласно домовилися змагатися в точності складання календарів. При цьому привести у відповідність день, місяць і рік – нетривіальне завдання, оскільки земний рік не вкладається в цілу кількість днів (як не рахуй, залишається «хвіст» у кілька годин), а місяць взагалі рахується за рухом не сонця, а місяця. Багато століть сотні умів зіставляли дні, місяці та роки, змагаючись у точності, винахідливості та витонченості. Наприклад, давньоримський календар складався з 9 місяців, а календар етрусків, їхніх сусідів і суперників – з 10. Календар стародавніх Афін складався зі звичних нам 12 місяців, але їх могли офіційною постановою збільшувати або зменшувати на кілька днів. Календар майя складався з 18 місяців по 20 днів і «хвоста» з 5 «нещасливих» днів, які вважалися небезпечними, і в які ніхто не займався справами та не виходив з дому...

Ієрогліфи майя, якими записано дату 11 серпня 3114 р. до н.е. - згідно з майя, це дата створення світу

Якщо спробувати просто уявити собі обсяг інтелектуальної роботи, необхідний для створення календаря, стане зрозуміло, що це винахід рівня колеса та інтернету. Це інструмент, який дозволив нам упорядкувати час – і в якомусь сенсі приручити його. Не дуже-то справедливо, що зараз календар для нас – не більше, ніж функція в гаджетах. Хоча цілком можливо, що це навпаки показник того, як далеко ми просунулися, якщо така грандіозна технологія стала для нас простою та буденною. 

Женя Орінго