Що, якби мрії могли не просто здійснюватися, а приносити успіх своїм творцям? Що, якби прості ідеї могли підкорювати світ? Це не казки, такі історії є, і одна з них трапилася у світі вина.

Нині компанію Casella Wines часто згадують у підручниках з маркетингу. У книзі «Стратегія блакитного океану. Як створити вільну ринкову нішу і перестати боятися конкурентів»‎ її наводять як приклад того, як за короткий час можна створити надуспішний бізнес-проект. Історія цієї компанії — історія розвитку бізнесу практично з нуля. І хоча цей проект багато в чому спирався на маркетинг, без дива, ідеї на межі провалу та великої мрії тут не обійшлося. 1957 року, ведені мрією про краще життя, Філіппо і Марія Каселла залишили Сицилію і переїхали до Австралії. Несучи в собі досвід і традиції виноробства, отримані від предків, вони оселилися в Новому Південному Уельсі, де 1965 року придбали ферму. Перші роки були присвячені продажу винограду іншим виноробам. Але 1969 року сім'я відкрила власний винний підвал. Філіппо розливав вино з Гренаша, Шираза і Семільйону в старі пивні бочки і продавав його у Квінсленді. Доленосний поворот настав 1994 року, коли до роботи долучився син Джон, який здобув освіту винороба. Під його керівництвом сімейне підприємство почало стрімко розвиватися.

Як же це сталося?

Все почалося зі сміливої мрії підкорити американський ринок вина. Але як це зробити для любителів бургерів і коли? Тим паче, коли на ринку є такі гіганти, як Duckhorn? Ідея здавалася дивною, але маркетингово правильною: зайняти нішу, яка пустує. Довести, що вино — це не елітарна культура, що вино можуть пити всі, і воно може бути зрозумілим, впізнаваним і (страшне слово для сомельє) смачним. Щоб досягти успіху в США, Yellow Tail потрібно було створити певний рівень простоти — як в дизайні, так і в смаку. Це означало створення вина, яке пилося б так само легко, як... виноградний сік. І кожен сорт легко впізнавався б!

Бренду Casella Wines вдалося це зробити. А у вересні 2000 року представники Casella прибули в американський офіс компанії W.J. Deutsch & Sons, яка займалася маркетингом імпортних у США вин, лише з двома пляшками. Це були сортові вина Шардоне і Шираз, які сподобалися власникам Біллу і Пітеру Дойч. Але головний, Білл, був проти етикетки з кенгуру. Де це бачили — яскравий колір, тварина на етикетці, ще й назва в квадратних дужках! Це провал для ринку! Проте його син Пітер був у захваті: «Ти не розумієш! Етикетка просто чудова!»‎

Є версія, що ця розмова стала часткою історії відомого бренду. Бо саме яскраві етикетки та кенгуру стали найбільш впізнаваними серед інших пляшок, які майже неможливо було розрізнити на полиці. Ця етикетка відкрила шлях не лише зображенню тварин на етикетках, а й яскравим етикеткам як виду мистецтва та впізнаваності винних брендів. Крім того, пляшки Yellow Tail мають характерну кольорову смужку, яка відповідає різним сортам винограду. Скільки разів я сама шукала бірюзову смужку на їхніх пляшках, щоб купити улюблений Мускат! І зараз цей бренд не втрачає своїх позицій, а має широку, вже лояльну аудиторію.

Отож, іноді мрії потрібно дати трохи свободи, віри у неї і додати дріпку маркетингу. А вам подобаються вина Yellow Tail?

Альона Мінакова для Орінго