“Вона почала перегортати сторінки атласу і немов злетіла над землею: ось вона перетинає океани, огинає миси з казковими іменами – мис Доброї Надії, мис Горн, мис Тарифа; перелітає через гори; перестрибує через протоки, які такі вузькі, що два береги або два океани того й гляди торкнуться один одного, – Берингова протока, Гібралтар, Панамський перешийок; її палець ковзає вниз за течією річок – Дунаю, Волги, потім Нілу. Помістити всі ці мільйони квадратних кілометрів морів, лісів, запхати всі гірські ланцюги планети Земля, всі її річки, міста і країни в такий крихітний простір – так, на такі дива здатна тільки книга!”

"Хранителька книг з Аушвіца" Антоніо Ітурбе

 

Чесно кажучи, географія ніколи не була моїм улюбленим шкільним предметом… Меридіани, паралелі та інші градуси розповзалися картою, столиці країн відмовлялися укладатися в голові, а про мій “дар” заблукати серед двох вулиць можна написати окрему книжку оповідань. Сумних, звісно!. Утім, згодом моя думка дещо змінилася: меридіани – це доволі-таки нудно, на відміну від людей, країн і звичаїв, що розташовані вздовж цих самих меридіанів. А ось тут уже є, про що поговорити! Про кожен континент нашої величезної Землі можна розповісти безліч історій. Тож пропоную відправитися у подорож, а щоб не заблукати, увізьмемо з собою срібний орієнтир. 

 Північна Америка

Північна Америка велика і різноманітна: вона вміщує в себе і нескінченні прерії півдня, і густі ліси півночі, широкі степи і величезні озера, багатоповерхові селища південних пуебло і дерев'яні будинки північних хайда. У каталозі Орінго цей величезний материк представлений самим своїм центром – штатом Оклахома, де спочатку мешкав народ арапахо. На честь нього названий цілий комплект – перстень і сережки «Арапахо». Сміливі та гострі обриси цих прикрас впевнено кидають виклик уявленням Старого Світу про красу.

На фото: сережки "Арапахо"

Так само кидає виклик звичним уявленням і книга, що ідеально підходить для вивчення Північної Америки «зсередини». Ця книга сповнена битв, пригод і містичних переживань, проте це зовсім не художня література – це автобіографія. «Історія життя Чорного Яструба, розказана ним самим» – не що інше, як автобіографічні нотатки Чорного Яструба, вождя племені сауків, який на початку XIX століття повстав проти американців, що скуповують землі, тривалий час воював з ними, але, на жаль, зрештою, зазнав поразки.

Уже будучи немолодим, програвши боротьбу всього життя і втративши все, він написав історію свого життя, яку швидко переклали на англійську і видали у Сполучених Штатах. У ній Чорний Яструб розповідає про своє життя і боротьбу: описує життя свого народу, хвалиться, іронізує, згадує старовинні легенди і пускається у філософські роздуми. Дивно, але свою книжку Чорний Яструб присвятив американському генералу Генрі Аткінсону – незважаючи на багаторічну ворожнечу, старий вождь вважав генерала шляхетною людиною, яка зможе оцінити його розповідь (про це Чорний Яструб прямо пише в передмові). 

Книга з одного боку схожа на пригодницький роман – стільки в ній неймовірних і бурхливих подій. З іншого боку, це дуже чесна і зважена розповідь літньої, розумної людини, яка бачила в житті багато чого. Її варто прочитати хоча б заради того, щоб поглянути на Північну Америку та її історію зовсім з іншого боку – і до того ж очима мислячої і дотепної людини.

На фото: каблучка "Арапахо"

 Південна Америка

Південна Америка – це, звісно ж, джунглі, папуги, страшенно красиві й страшенно отруйні жаби та змії, а ще загадкові ацтеки та майя з їхніми пірамідами й кривавими рітуалами... Це, звісно ж, правда, і, звісно ж, не вся. Південна Америка – це ще суворі гори без найменшого натяку на джунглі та папуг (зате з пухнастими альпаками ). Це суха, холодна Патагонія з фантастичними червоними скелями, що дивовижним чином притягує мігрантів з усього світу: подумайте тільки, в ній є цілі міста, населені євреями і німцями, а валлійців, представників маленького кельтського народу в Британії, там більше, ніж у самій Британії. А ще це могутня Бразильська імперія, безстрашні аргентинські пастухи-гаучо, магічний реалізм, громадянські війни, жахлива диктатура одних та немислима волелюбність інших... Здається, ніби в країнах Південної Америки можуть народжуватися лише два типи людей – неймовірні лиходії та неймовірні герої. 

Відповідний представник цього дивовижного континенту в каталозі Орінго – сережки «Перуанка». Птах із розкинутими крилами – кондор, символ Сонця, життя і величі. Багато жителів Південної Америки шанували кондора та інших хижих птахів як втілення Сонця. А щоб дізнатися про цей континент якомога більше, при цьому з надійних рук, раджу погортати книгу Джеральда Даррелла «Під пологом п'яного лісу». 

На фото: сережки "Перуанка"

Даррелл – людина, яка вміла перейматися любов'ю буквально до всього, з чим мала справу. Вирушивши до Південної Америки вивчати рідкісних тварин, він дуже шанобливо і зворушливо описував і самих тварин, і природу, і людей, які допомагали йому в мандрівці, а окреме місце в оповіданні приділив своїй безстрашній дружині Джекі, яка вирішила супроводжувати чоловіка в його шалених мандрах. «Під пологом п'яного лісу» – книжка далеко не тільки про тварин, це гімн усьому континенту і водночас зізнання в коханні.

 Африка

Африка звична нам як континент саванн, джунглів, нескінченної спеки і нестримного сонця. У багатьох місцях континенту так воно і є – проте це зовсім не означає, що з півночі на південь та зі заходу на схід Африка однакова. 

Африка – це і безстрашні північні воїни-туарегі, в яких жінки б'ються разом із чоловіками, і разом із ними ж розписують обличчя синьою фарбою; і люди йоруба, які обожнюють яскраві фарби та будують високі кам'яні міста; і малійці, які зводять із глини будинки, мечеті та бібліотеки із сотнями книжок; і ефіопи, які дізналися про Біблію на триста років раніше за більшість європейців... Втім, сонця в достатку у всіх – отож краще усього відповідатиме Африці комплект «Присвята Сонцю».

На фото: підвіс "Присвята Сонцю"

На жаль, вже багато десятиліть Африку роздирають на частини криваві війни – громадянські, кланові, релігійні… Тому, мабуть, однією з найточніших книжок про Африку наразі слід визнати автобіографію Айаан Хірсі Алі «Невірна». Айаан – донька опозиційного сомалійського політика; батько багато років переховував сім'ю в усіх сусідніх країнах, включно з Саудівською Аравією, проте громадянська війна все одно наздогнала Айаан. Утім, тоді вона була підлітком, і порівняно з сімейними конфліктами, кризою віри та першими закоханостями все інше було не найстрашнішою проблемою...  Тим не менш, їй удалося емігрувати до Нідерландів, здобути освіту і навіть стати політиком. 

Але ні, це ще не хеппі-енд: за цим послідували чутки, політичні переслідування і навіть замахи з боку особливо радикальних співвітчизників. Втім, Айаан це не зупинило і не зупиняє донині. Вона, як і раніше, готова відстоювати права тих, хто не зі своєї волі потрапив у жахливу ситуацію.

На фото: сережки "Присвята Сонцю"

 Австралія

Австралія – континент живої архаїки. Абсолютно серйозно: ніде більше немає такої кількості дивних і архаїчних тварин (один качконіс чого вартий!), ніде більше немає настільки унікальних рослин на кшталт тих же евкаліптів, і ніякі інші люди на Землі, окрім австралійських аборигенів, не застали розбіжності континентів. Так, абсолютно серйозно: Австралія поїхала вбік від інших континентів і навіки відокремилася від майбутньої Індонезії вже в той час, коли на ній жили люди. А ще там живуть найбільші в світі павуки… 

Складно зрозуміти, а тим більше описати такий незвичайний континент. В каталозі Орінго на такий випадок якраз мається колекція «Бумерангів», прикрашених тими самими бумерангами – національною зброєю австралійських аборигенів. Втім, для австралійців бумеранг – набагато більше, ніж просто зброя: це і знаряддя праці, і витвір мистецтва, і річ, за допомогою якої можна відобразити весь світогляд. Різьба і прикраси бумерангів зовсім не випадкові: вони відображають погляд їхніх власників на світ. Наприклад, у центрі бумеранга зазвичай розташована невелика западина, що символізує теперішній час. Ліворуч від центру знаходиться минуле, праворуч – майбутнє. Так що бумеранг – не просто зброя, це справжній витвір мистецтва й коротенький курс з філософії.

На фото: прикраси з колекції "Бумеранги"

Досить красномовно описує красу і протиріччя Австралії книжка «Стежки пісень» Брюса Чатвіна. «Стежки пісень» – не етнографічна робота. Швидше, це подорожні нотатки в дусі бітників (сучасником яких був Чатвін). Це спостереження за дивною (для європейця), незвичною землею, а заодно роздуми про те, в чому різниця між осілим і кочовим способом життя, і в чому перевага останнього. Можливо, настільки дивну землю варто описувати саме так?

 Антарктида

Антарктида – найзагадковіший з відомих материків. Зараз він весь вкритий льодом, проте так було не завжди: давним-давно, мільйони років тому, в Антарктиді росли справжнісінькі ліси, а в них жили всілякі дивовижні звірі. Лише через багато часу Антарктида почала замерзати, ліси почали тікати до узбережжя, а потім і зовсім зникли, не витримавши холоду... Антарктида нині – найбільш холодний, суворий і очікувано незаселений материк, навіть тварини ледве витримують життя на ньому. Але що ж постійно приваблює в ньому людей?

Мабуть, найбільш крижаний і немов антарктичний комплект у каталозі Орінго – «Чистої води». Це ідеальна вода та ідеальний лід, прозорий і блискучий – кращого втілення Антарктиди годі й шукати. А відповідною книжкою стане «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохасько – розповідь українського полярника про життя на цьому непривітному материку світу, про його мешканців, про дивовижних тварин, які його населяють, – і про те, чим же все-таки Антарктида приваблює людей.

На фото: сережки "Чистої води"

 Євразія

Євразія – материк настільки великий і настільки різний, що підібрати до нього одну історію і одну прикрасу неможливо. Материк, у якому примудряються поєднуватися всілякі культури від Франції до Індії, всілякі природні умови від джунглів до тундри, просто нереально описати як єдине ціле. З усіх прикрас Орінго об'єднати в собі все різноманіття цього материка під силу хіба що «Форма світогляду». У цьому підвісі поєднується стільки різних граней світу, що це здається майже неймовірним.

Із книжок, що відображають характер Євразії, вибрати щось одне неймовірно складно. Можливо, спробою – але лише спробою! – відобразити характер материка, або хоча б Європи, стане «Одіссея» Гомера? Як мінімум Європа чималою мірою виросла на його поемах і завдяки їм стала такою, якою ми її знаємо. 

На фото: підвіс "Форма світогляду"

А які прикраси Орінго асоціюються у вас з материками світу?

Ольга Орінго