Історія руху суфражисток є частиною національної історії Великобританії, яка переплітає політику, соціальну справедливість, фемінізм і культуру. Суфражистки були потужною силою у просуванні прав жінок і залишили по собі у спадщину певні культурні зміни. Для нас цей рух привабливий тим, що став причиною появи цілого напрямку в ювелірному мистецтві.

Жіночий суфражистський рух у Великобританії почався в 1860-х роках, коли панянки все ще не мали права голосу. Перша подана до парламенту петиція про загальне виборче право для жінок отримала підтримку лише 73 із 269 членів парламенту, законопроєкт було відхилено. Ця поразка і сформувала хвилю жіночого протесту.
Спочатку леді намагалися діяти законними способами, намагаючись чинити тиск зсередини системи, однак цього одного було недостатньо для досягнення головної мети. Тож, прагнучи привернути увагу до своєї справи, багато хто почав відстоювати більш войовничий підхід.

Обравши собі девіз «Діла, а не слова» леді спрямували свою громадську непокору на завдання максимальних незручностей уряду з метою змусити можновладців звернути увагу на проблему. Суфражистки приковували себе до поручнів і зривали публічні збори, чинили опір поліції. Еммелін Панкхерст, мабуть, найвпливовішу та широко відому суфражистку, заарештовували 11 разів.Поліція, преса і суспільство знущалися над протестувальницями, деякі жінки вбачали у волелюбних суфражистках загрозу власному сімейному щастю. Люди вважали, що жінки не мають розуму, щоб голосувати так само як чоловіки.

Проти суфражисток почалась справжня інформаційна війна. Цих сміливих жінок висміювали у ЗМІ, зображали їх на образливих карикатурах неосвідченими, грубими та аморальними, позбавленими жіночих якостей, верескливими та божевільними. Такими, що під дією почуттів здатні на злочинні дії.

Щоб протистояти цій пропаганді, жіночий рух вирішив презентувати себе як модних особистостей, які втілюють найпозитивніші жіночі риси. Підкреслити вишукані образи мали відповідні аксесуари.

Окрім промовистих значків з ідеологічними гаслами, суфражистки стали прикрашати себе коштовностями, витриманими у трьох кольорах свого руху: фіолетовому, білому та зеленому. Кожний мав певне значення: фіолетовий — вірність і гідність, білий — чистоту, зелений — надію. Разом вони ніби промовляли «Дайте жінкам право голосу». Носіння цих кольорів було влучним засобом продемонструвати свою відданість руху і навіть залучити нових людей до цієї справи.

Ювелірні вироби суфражисток були продовженням ідеалів, які хотів втілити рух. Кожен виріб був беззаперечно жіночим, витонченим, виготовленим із дорогоцінних матеріалів. Нові форми та стилі руху мистецтв і ремесел зробили ці твори надзвичайно популярними. Поєднання перідоту, смарагду, аметисту та перлів або опалів часто використовувалося в ювелірних виробах, щоб передати зашифроване повідомлення суфражисток. Прикраси мали найрізноманітніші форми, від підвісок і браслетів до каблучок і сережок.

Суфражистський рух припинив свою діяльність із початком війни в 1914 році. Вже в 1918 році деяким жінкам було надано виборчі права, а через ще десятиліття дозволили голосувати всім жінкам старше 21 року. Але серед антикварів й досі є попит на прикраси у фіолетово-зеленому забарвленні, хоча фахівці ювелірної справи й стверджують, що дотримання певної кольорової гами не означає, що прикрасу було створено саме для представниці протестного руху. Поєднання кольорів настільки вдале та гармонійне, що такі прикраси мали попит у широкого кола жінок.

От і ми радимо звернути увагу на палітру камінчиків в літотеці Орінго. На тлі нестабільної ситуації із постачанням, аметисти, перідоти, зелені онікси та перли тішать своєю сталою красою.

каблучка "Мавка Вербиця"

каблучка "Ритм Всесвіту"

сережки "Ірис"

Окремо чи разом вони незмінно дарують радість милуванням чистотою природніх кольорів, весняний настрій та сподівання на краще.

каблучка "Ранкові квіти"

Наталія Орінго