A rose by any other name would smell as sweet...

(Назви хоч як троянду, не зміниться в ній аромат солодкий...)

Вільям Шекспір

Троянди мали особливий магічний вплив на людей з глибокої давнини: їх вирощували в садах по всьому тодішньому цивілізованому світу, від Вавилону і Греції до Індії та Китаю. І ніде ця квітка не була «просто квіткою» – у неї неодмінно з'являвся якийсь символізм. 

На фото: слайд "Та сама троянда"

В Давній Греції та Римі троянда була квіткою Афродіти-Венери: згідно з одним із міфів, троянда виросла з крові Адоніса, коханого Афродіти, який загинув на полюванні. Утім, у цього відомого міфу є менш відоме продовження: Афродіта не змогла примиритися із загибеллю Адоніса і випросила дозволу богів «поділитися» з ним безсмертям. Так Адоніс став богом, який «помирає і воскресає» – півроку він проводив в Аїді, півроку зі своєю божественною коханою. А до символіки троянди, крім трагічного кохання, додалися ще смерть і відродження.

Навіть сама назва rosа могла виникнути завдяки міфології: є версія, що це ні що інше, як анаграма імені Ероса, що підкреслює зв'язок квітки з богом кохання. ​Від цієї ж латинської назви з’явилися «рожа» та «ружа», а от «троянда» – це вже запозичення з новогрецької мови: від τριάντα «тридцять» (пелюстків).

На фото: сережки "Трояндочка 2"

У Римі троянда була символом не тільки любові й романтики, а й розкоші, надмірності та пов'язаних із цим небезпек. В уявленні суворих римлян розкіш була невіддільна від небезпеки. Втім, чи пристало справжньому римлянину боятися небезпек?..   

Особливу «хоробрість» приписували імператорам: усім відома легенда про Геліогабала і його бенкет, на якому пелюстки троянд розсипали так густо, що чимало гостей задихнулися. З історичної точки зору це неправда, але Геліогабала настільки не любили і так прагнули показати його порочну натуру, що міф про трояндові пелюстки – втілення розкоші та пороку – вмить набув популярності і дожив до наших днів.

На фото: каблучка "Спляча красуня"

Залишилося з часів давньоримської закоханості в троянди й висловлювання sub rosa – «під трояндою», тобто «приватно». На стелі банкетних залів часто малювали троянди, щоб нагадати: усе сказане тут повинно залишитися в таємниці. Пізніше зображення троянди перекочувало в сповідальні кабінки, а зараз цей вислів іноді означає секретні операції чи діяльність.

На фото: слайд "Трояндочка"

У середньовічній Європі троянд довгий час не вирощували. Знайомство з цією квіткою обмежувалося хіба що її дикими різновидами, та ще шипшиною. Великі, красиві садові троянди європейці вперше побачили у східних садах за зовсім не романтичних обставин – під час хрестових походів.

Вважається, що з арабського світу Європа запозичила не тільки саму квітку, а й її символіку. Точніше навіть, не з арабського світу, а від мусульманських містиків-суфіїв, для яких троянда слугувала символом ідеальної любові до Бога, або навіть самої людської душі. Популярний у східній поезії образ – соловей, закоханий у троянду – насправді ще й складна метафора стосунків душі з Богом. Цілком можливо, що не без впливу суфіїв троянда стала важливим духовним символом і в Європі: це і божественна досконалість, і душа, і навіть сама Діва Марія. 

На фото: сережки "Троянда"

…Спливали віки, точилися віни Червоної та Білої троянд, змінювалися правителі, а троянда цвіла. Вона пережила імперії, перетворилася з символу богів на емодзі, але й до сьогодні лишилася найкращим способом сказати: «Я люблю тебе», «Вітаю» або «Насолоджуйся». Можливо, саме в цій простоті – її вічна магія.

Ольга Орінго