Колись володіння ремеслом гарантувало майстру безбідне життя. Тому професійні навички часто передавались від батька до сина, а секрети ревно оберігались. Цікаво, що в Японії у період Едо (17-19 століття) ремісники були визнані одним із чотирьох соціальних класів конфуціанської філософії і їхні вироби високо цінувалися іншими. В той час як робота торговців, наприклад, не вважалась корисною для суспільства.
Кардинально все змінилось за часів індустріальної революції, коли ремісники були витиснені з ринку великими заводами. За допомогою станків та верстаків тепер ту саму роботу можна було виконати у коротший термін. Тому виробництво товарів стало масовим, собівартість, а з нею і ціна кінцевої продукції, нижчими. Зрештою погіршилась і якість, але з цим можна було змиритись з огляду на можливість купувати більше та частіше.
І хоча Рух мистецтв і ремесел не зміг перевершити технічний і соціальний прогрес індустріальної ери, його послідовникам вдалось посприяти усвідомленню цінності автентичних виробів ручної роботи. Ручна робота з чогось звичайного та буденного перетворилась на унікальне та бажане, а головне, високо оцінене в суспільстві. Дійшло до того, що майстри навмисно залишали на своїх роботах сліди від інструментів, як доказ ручного походження, а клієнти ці ознаки намагались побачити у бажаних товарах. А головне те, що речі, створені в єдиному екземплярі, часто виготовляються для певного замовника, з урахуванням його побажань та потрібностей.
Наприклад, жоден великий виробник навіть найдорожчого взуття не зможе гарантувати комфорт, який подарує пара туфель, пошитих за індивідуальними мірками. Нові кросівки відомого бренда можливо «дихають» і навіть старанно заміряють ваш пульс, але вони точно не підлаштуються під 26 кісток, 33 суглобів і понад 100 м’язів, сухожиль і зв’язок, з яких складається ваша стопа.
Для виготовлення однієї пари взуття чоботар може зробити до 35 різних вимірювань.
Ще одна ознака крафтового виробництва — екологічність. Окрім того, що маленька майстерня просто фізично не може зрівнятись з заводом за кількістю шкідливих відходів, ремісники часто віддають перевагу нетоксичному виробництву. Наприклад, сумлінні виробники виробів зі шкіри використовують високоякісну сировину природного дублення. В той час, як більшість сучасних шкіряних заводів вдаються до тривалентного хрому, ремісники залишаються вірними екстрактам з кори дуба. Якщо цю особливість неможливо побачити, то увага до дрібних деталей одразу впадає в око. В тій самій шкіряній галантереї це в першу чергу ручне прошивання сумок у місцях, що несуть найбільше навантаження, та тонке шліфування країв.
До речі, багато про що може розказати й візерунок шкіри. Сучасна шкіра має поверхневі недоліки — укуси, шрами й подряпини від колючого дроту. Спосіб маскувати ці недоліки полягає в текстуруванні шкіри, що зазвичай робиться за допомогою промислового процесу. Галькоподібний візерунок, що є одним з найбільш розповсюджених, — результат такого процесу. Проте в умовах майстерні можна отримати куди більш цікавий й оригінальний результат.
Взагалі, іноді крафтова майстерня – це єдине місце, де вам можуть запропонувати потрібну річ. Просто не всі товари є настільки поширеними й економічно доцільними для виробника, аби налагоджувати та підтримувати для їх виробництва великі цехи. Як от диригентські палички. Попит на них навіть в масштабах планети не те щоб великий, та все ж вони потрібні. Зрештою, для диригування можна використовувати майже все, навіть палички для їжі. І ринок завалений дешевими поробками, адже сама по собі річ не несе великого навантаження й зрештою вибір упирається в особисті вподобання диригентів, до яких підлаштовуватись ніхто не буде. Ніхто, окрім крафтових виробників, бо вони ладні підтримувати доволі широкий вибір певної деревини та держаків. Саме форма останнього (завдяки ергономіці, вазі та пропорціям) миттєво відкликатиметься на найменший рух руки — відчуття, яке дарує справжнє задоволення в роботі з ідеальною паличкою.
Один з важливих аспектів у виборі виробника — гарантійне обслуговування. В сервісних центрах заводів-гігантів вам навряд допоможуть з ремонтом речі, життєвий цикл якої перевалив за 2 роки. Бо модельний ряд змінюється швидко й деталі до старих приладів довго не тримають. Натомість невеликі майстерні радо допоможуть у скрутних ситуаціях, бо в них панує прихильність старим традиціям виробництва. Наприклад, відомий виробник найкращих у світі велосипедних сидінь Brooks може полагодити будь-яке своє сидіння, бо робітники тут працюють майже все життя, аж до виходу на пенсію, а в цехах навмисно тримають станки, виготовлені ще в середині минулого століття. Тому не дивно, що в асортименті майстерні можна знайти аксесуари, які вироблялись ще у 1900-х роках, адже їхня якість перевірена часом.
За два роки тісного співіснування індустріальне виробництво та крафтове встигли не тільки поділити ринок, а й повчитись одне в одного корисним лайфгакам. Наприклад, виробники меблів в промислових масштабах відводили станкам початкові, базові операції з сировиною, а доведення продукту до готовності робили власноруч. Ремісники так само намагались полегшити свою долю, віддавши на аутсорсинг механічним та електричним приладам часо- чи ресурсозатратні дії. Проте відповідальними справами, як фінішна обробка та дизайн, займалися самостійно. Не змінився лише підхід до ціноутворення: товар з фабрики буде коштувати менше за аналогічний, виготовлений руками майстра-ремісника. Відповідь лежить на поверхні — різні масштаби виробництва дають різну собівартість. Існує й інша, неочевидна причина, але за неї поціновувачі ручного виробництва ладні щиро нагородити труди майстра. Це історія речі, яку ви купуєте.
Звісно, сучасні маркетологи навчили фабрикантів, що для вдалих продажів потрібна легенда, бажано ще додати філософію бренда та й кілька високих ідей з гостросоціальним наголосом не завадять. Та це все лунає лише з рекламних слоганів. Про що може сказати сама продукція, випущена з конвеєра? Про те, як шматок гнучкого силікону потрапив під формотворчий прес і перетворився на щось корисне для кухні? Та з крафтовими речами все навпаки. Кожен стежок, що вибивається з рядочка іншим нахилом, кожна петелька в полотні чи виїмка в металі, що порушують сталий малюнок, несуть відбиток рухів майстра — живої людини зі своїми звичками, думками, настроєм. Ці нерівності, відмінності, будь-які ознаки нештучності та неідеальності миттєво перетворюються на особливі якості, родзинки й чарівні риси тієї чи іншої речі. Так, здавалось би, буденні речі стають дуже цікавими оповідачами.
Наталія Орінго
