Автор популярної серії романів «Автостопом по Галактиці» Дуглас Адамс завжди з іронією поглядав на місце людини у нашому Всесвіті. Точніше на уявлення людства про власну роль у великому та безмежному просторі. Тож не дивно, що на долю героїв Адамса випали серйозні випробування: шукати відповіді, не маючи можливості повернутися у точку відліку — автор знищив планету Земля на самому початку розповіді.  Звісно, при таких умовах крокувати навмання завжди складніше ніж з путівником. Тому письменник і створив свій іронічний довідник для всіх відчайдушних мандрівників Галактикою. Адже в цьому божевільному світі ніколи не можна бути впевненим, де опинишся за кілька хвилин.

Поки сюжет циклу залишається в химерному просторі фантастики, ми маємо надію, що планета Земля протримається ще якийсь час на сторінках власної історії. Тому і подорожі людства відбуваються у скромних межах нижнього шару атмосфери. Та мова лише про фізичне переміщення людини з пункту А до пункту Б. А є ще чимало маршрутів, прокладених у нашій свідомості, не кажучи вже про високі матерії підсвідомого. Наші мрії, бажання, знання, прагнення та дії щомиті будують розгалужену схему доріг, малюючи мапу нових світів. Ті, хто в житті приділяє багато уваги фактам та числам, й у створеному власноруч світі дбайливо наносить географічні координати — щоб не заблукати. Ті, хто звик керуватися почуттями, впевнений, що в такій мапі мало сенсу без надійного компаса інтуїції. Трапляються серед «туристів» й такі, яким не важливо, куди дістанешся і як швидко. Головне, щоб в приємній компанії. Тому вони зосередженні на будівництві нових мостів між окремими світами, а заповнити власну мапу завжди можна мимохідь.

Мені здається, кожний спосіб прийнятний, якщо мандрівка тобі в радість, але вважаю, що Дуглас Адамс на цей випадок мав куди більш вагомий критерій вдалої подорожі: «Можливо, я пішов не туди, куди збирався, але думаю, що опинився там, де мав бути».

 

Наталія Орінго