Без металів важко уявити розвиток нашої цивілізації (та й позаземних також). І хоча наразі людству відомо близько сотні металів, що мають доволі різноманітні фізичні властивості, письменники-фантасти не втомлюються вигадувати все нові й нові речовини. Зазирнемо на сторінки книжок, щоб подивитись, яких властивостей не вистачає сучасним металам, аби потрапити до творів фантастів.
У фантастичному романі французького письменника П'єра Бенуа «Атлантида» розповідається про орихалк — таємничий метал або сплав, згадування якого можна знайти ще в давньогрецьких трактатах. Найдокладніший опис орихалку дається Платоном, згідно з ним орихалк був найбільш поширений саме в Атлантиді: «…видобувався з надр землі в різних місцях острова та за цінністю своєю поступався тоді лише золоту». Давньогрецьке слово ὀρείχαλκος перекладається як «гірська мідь».
Ще один метал зі старовинних джерел — халколіван. Є припущення, що це зелена мідь або бронза. Дехто з дослідників вважає, що це мідь в розплавленому стані, розжарена до біла й сліпуче блискуча. В Біблії халколіван використовується в алегоричному значенні, для опису божественних видінь.
Чимало дивних речовин існує у вигаданому всесвіті Джона Толкіна. Один з них — мітрил, який деякі дослідники вважають нащадком давньогрецького орихалку. Назва металу походить від двох слів: mith — сірий та ril — блиск, які разом перекладають як «срібний блиск», «морійське срібло», «срібна сталь» чи «місячне сяйво». Мітрил легка та міцна речовина, що має високу ковкість та непідвладний часу срібний блиск. З мітрилу була викувана кольчуга яку Торін подарував Більбо, а також каблучка чарівниці Галадріель, шоломи Стражів і нові ворота Мінас-Тіріт.
На основі мітрилу було винайдено ітильдин, абсолютно прозорий та невидимий метал, що можна побачити лише у світлі місяця. Нм оздоблені ворота Морії.
В «Пісні льоду й полум'я» Джорджа Мартіна кували валірійську сталь. Вона легша за звичайну сталь, не втрачає гостроти і її майже неможливо знищити. Саме з неї кувались найкращі обладунки та мечі. Останні були майже символом влади для лордів Вестероса.
Цикл книг польського письменника Анджея Сапковського «Сага про відьмака» знайомить читача із загадковим двимеритом. Це рідкий блакитний метал, що може блокувати силу магічної енергії. Тому й дуже активно використовується для знешкодження усіляких магів та чарівників. А маги «Дискосвіту» письменника Террі Пратчетта мали в себе на службі власний метал октирон. Цікаво, чи зміг би протистояти йому Геральт?
Дивно було б побачити щось буденне в романі «Дюна» — фантастичні декорації вимагали від автора відповідного наповнення. Тому на сторінках твору ми зустрічаємо згадки про пласталь. Це ніщо інше як поєднання слів сталь та пластик, до якого вдавалось чимало фантастів . Але Френк Гербрет став чи не найпершим.
Про сплав Реардена людство дізналося зі сторінок книги Айн Ренд «Атлант розправив плечі». З наукової точки зору існування сплаву, що вдвічі легший за сталь, при тому міцний, складається з заліза та міді та плавиться при температурі 4000 градусів, малоймовірно. Але авторка обмежилась туманним поясненням про винайдення загадкового сплаву методом спроб та помилок.
Наталія Орінго
