Дядько Вернон нарешті заговорив:

— Дивний спосіб добиратися до чаклунської школи — поїздом. А килими-літаки міль поточила, еге?

"Гаррі Поттер і Філософський камінь"

А й справді, чи задумувались ви колись, чого для подорожі у чарівну школу обраний такий нечарівний метод? Втім, наскільки він нечарівний, можна сперечатися, адже магія довгих подорожей потягом багато кого не залишає байдужими… Затишно влаштуватися у віконця й милуватися пропливаючими краєвидами – чим не окрема пригода?

Кадр з фільму "Гаррі Поттер і Філософський камінь"

Історія Гоґвортського експресу розпочинається у 1689 році, коли Міністерством Магії був прийнятий Статут про секретність. Він зобов’язував чаклунів приховувати свої дії від маґлів, отож старий спосіб діставатися школи чарівництва – на мітлах чи зачаклованих каретах – відійшов у минуле. Мабуть, і на краще: тільки уявіть собі подорож котика чи жаби (яких можна було брати з собою в Гоґвортс) на метлі!

Міністерству Магії довелося добряче подумати: використання порталів не найкращим чином позначалося на здоров’ї неповнолітніх учнів, ідея з відкриттям камінів Гоґвортсу була відкинута з приводу безпеки. Врешті-решт геніальну ідею подала робітниця Міністерства, що, як і Артур Візлі, була закохана в технічні винахіди маґлів. «Чого б не створити для юних чарівників окремий потяг?», – запропонувала вона, і робота закипіла!

Кажуть, що для створення потягу та платформи 9 ¾ довелося використовувати чари забуття шістдесят сім разів. Результатом масштабної операції Міністерства став блискучий червоненький паротяг зі зручними вагонами, що курсував від лондонського вокзалу «Кінгс-Крос» до Гоґсміда. Звісно, не усі були щасливі його появі: працівники станції в Крю (Чешир, Англія), де будувався паротяг, що довго відчували, що загубили щось цінне… Чистокровні родини на кшталт Мелфоїв протестували проти маґлівського транспорту, називаючи його небезпечним і навіть «антисанітарним». Але Міністерство Магії виявилося наполегливим: віднині учні мали діставатися Гоґвортсу тільки так. І Гоґвортський експрес вирушив у путь…

5972 Olton Hall - прототип паротягу Гоґвортського експресу

Пам’ятаєте, як Гаррі вперше дістається до платформи 9 ¾?

"Біля платформи, заповненої людьми, стояв яскраво-червоний паротяг. Угорі на ньому був напис: "Гоґвортський експрес, 11-та година". Гаррі озирнувся й на місці квиткового компостера побачив ковану залізну арку з написом "Платформа номер дев'ять і три чверті". Він таки досяг свого".

Саме тут розпочинаються пригоди Хлопчика-що-вижив: в купе потягу він познайомиться зі своїми друзями, Роном та Герміоною, й побачить Джіні, тут розпочне багаторічну ворожнечу з Мелфоєм. На третьому курсі в потязі на нього чатуватиме пітьма під маскою дементорів; на вокзал «Кінгс-Крос» потрапить Гаррі й після вирішальної битви з Волдемортом. Недивно, якщо враховувати, що для Джоан Роулінг це місце теж було знаковим: її батьки познайомилися якраз на вокзалі Кінгс-Крос, у поїзді, що вирушав до Шотландії.

Та поки ще так далеко до усіх битв: на чарівному потязі їде щасливий маленький хлопчик, в житті якого щойно сталося диво. Попереду – довга (Гоґвортський експрес їде увесь день) подорож повз мальовничі краєвиди, а в купе сидить гарний друг та лежить купа солодощів… Залишається спробувати зачаклувати пацюка: адже в потязі вже можна користуватися паличкою!

Хто б з дітей (та й дорослих) не хотів проїхатися на цьому експресі? Не встояли перед спокусою і в Орінго: обираючи переможців двадцять п'ятої сесії Екслібрису, ми не пройшли повз відповідної прикраси. Пам'ятаю, як ми обговорювали ескізи: надворі стояв зовсім нечарівний лютневий вечір, десь у віддаленні бахало, а я переконливо доводила, яким дорогоцінним подарунком для усіх потероманів буде доторкнутися до символу подорожі в Гоґвортс  І колеса потроху завертілися...

Каблучку, присвячену тому самому експресу, намалювала донька Тетяни Вікторівни (Татьяна Викторовна). Погодьтеся, що це дуже знаково: портал у світ магії, відкритий дитячим олівцем… Потім додалася солідна порція орінговських чар, і ось нарешті ми можемо приміряти каблучку! 

Срібний потяг мчить назустріч пригодам по впізнаваному віадуку. Деталізація потягу вражає: ми можемо роздивитися й віконця (з одного з них, здається, ось-ось вистрибне шоколадна жаба!), й паротяг, й навіть, здається, відчути стукіт колес. Вагони вигинаються, немов при русі на справжньому віадуці, та зручно огортають пальчик. Їх небагато, що цілком відповідає книзі: пам’ятаєте, яким забитим кожного року був експрес і як важко там було знайти вільні міста?

За віадуком можна розгледіти обриси гір (цікаво, які ще таємниці у них ховаються?) та густий ліс – він проростає на зворотній стороні каблучки. Срібло немов вловило в себе і надійність старовинного віадуку й стрімкість свіжого вітру: потяг котиться уперед і ніщо в світі не може його зупинити. Мабуть, в ньому зібрана магія усіх потягів на світі (є серед них і наша Харківська дитяча залізниця, по якій вперто намагається поцілити ворог), а мрії про подорожі підкидають в паротяг топлива.

… Важко не проводити паралелі між світом Хлопчика-що-вижив та нашою країною. На жаль, в житті, як і в казці, Темні чаклуни іноді забирають занадто багато влади. Та всі ми пам’ятаємо, як проганяються дементори та розвіюється темрява: радісними спогадами про дружбу та любов.

Отож дозволимо собі вірити у дива й подумки відправимося в найкращу у світі подорож... А каблучка "Чарівний експрес"  вже з'явилася в каталозі й готова котитися до вас! 

Ольга Орінго