Яка перша річ спадає на думку при згадці про чарівників? Дійсно ж чарівна паличка! Проте на щастя, у світі магії ще повно зачарованих предметів, і зокрема — прикрас.

У першій же історії про хлопчика, що вижив, ми познайомилися з легендарним магічним предметом — філософським каменем, хоч він і не був вправлений у прикрасу. 

Золотий снітч теж привертав неабияку увагу, залишав свої таємниці нерозгаданними аж до сьомої частини саги. Разом з плащем-невидимкою вони захоплючали уяву! З часом та новими частинами саги виявлялося, що магічних речей багато, а серед них є ті, що напряму впливають на стан людини. І ними стали моторошні горокракси.

Символічно для такого збирача трофеїв, як Волдеморт, обрати вмістилищами частинок своєї душі не просто речі, що належали Гоґвортський четвірці — а саме прикраси, чарівні коштовності. Медальон Салазара Слізерина, який належав його матері, ми зустрічаємо, до речі, ще у п’ятій книзі: це його під час прибирання дому Блеків спробував відкрити майже кожен з Уізлі, але через невдачу його відправили у сміття. За темною дією медальону на Рона ми спостерігали третину останньої книги: і це не просто вигаданий хід уявлення письменниці. Згадайте, чи є у вас така прикраса, що змінює ваш настрій? Не пригнічує його, ні, а саме змінює. Бо від тієї чи іншої прикраси ми можемо розправляти плечі, чи почуватися впевненішими. Якісь з наших прикрас, ми віримо, приносять нам вдачу. А якісь, як ось наприклад для мене каблучка “Держпром”, змушують розгорнути плечі та гордо нести її на пальці.

Повертаючись до моторошних горокраксів, можемо згадати і коштовну чашу Гельґи Гафелпаф. Волдеморт втілив у ній не тільки бажання тримати щось у банку Ґрінґотс, але й нестримне бажання оволодіти скарбом, що йому до вподоби. Дивно казати, проте я в цей момент згадала, як ми обираємо для себе прикраси: щось впадає у око, здається несподівано хвилюючим, таким красивим та бажаним! Без злого наміру це нагадує вибір особливої прикраси для себе! І у цьому також психологічний талант Джоан Ролінг: через зрозумілі нам речі показувати лиховісність персонажу. До речі, той факт, що чаша зазнала на собі закляття помноження, нагадав мені старий мультфільм про золоту антилопу: так і здавалося, що зараз звідкилясь пролунає голос магараджі “Доооосить!”

Діадема Ровіни Рейвенклов, п'ятий горокракс, за легендою надавала неабиякого розуму тому, хто вдягав її. І якою ж людяною тоді постає перед нами історія втрати цієї діадеми! Коли дівчинка, що мріє довести своїй мамі, яка вона розумна, викрадає цю саму діадему і тікає з нею. Відносини батьків та дітей, непорозуміння у родині і просте бажання бути коханою донькою обернулися на трагедію — і це також частина прояву неабиякого хисту письменниці. А ось ми отримали ще одну зачаровану прикрасу та розуміння того, що жодна прикраса не вартує розлуки з рідними.

І це далеко не увесь перелік чарівних речей: у другій книзі можна знайти згадки про безліч чарівних предметів від Руки слави до проклятого берилового кольє, що згадується і у шостій частині; часоворот, меч Ґодрика Ґрифіндора, золотий снітч, срібні ножі Белатриси Лестранж — їх безліч у світі магів. Та от що я точно можу сказати: коли ми одягаємо особливу для нас річ чи прикрасу, ми змінюємося зсередини, а іноді навіть зовні. І це справжня побутова магія!

А у вас є така особлива прикраса?

Альона Мінакова для Орінго