«I я питаю себе: що ж коїться там, на його планетці? Що, як баранець з'їв троянду? Іноді я кажу собі: "Ні, звичайно, ні! Маленький принц на ніч прикриває троянду скляним ковпаком і пильно стежить за своїм баранцем". Тоді я щасливий. I всі зорі тихенько сміються».

А й справді — що сталося з Маленьким принцом далі? Певна, це запитання не раз ставили собі ті, хто прочитав книжку. І, хоча  Сент-Екзюпері не хотів, щоб його «книжку читали лише для розваги», важко втриматися від спокуси подумки зазирнути на астероїд В-612, послухати, як Принц розмовляє з Трояндою, чи полетіти разом із перелітними птахами назустріч космічним пригодам… Завдяки мальопису «Маленький Принц. Планета вітрів» це стає можливим: на нас чекають нові історію про улюблених героїв!

Зізнаюся: як людина, яка чотири роки присвятила кандидатському дослідженню саме літературних римейків, я з великим скепсисом ставлюся до продовжень, переспівів, сіквелів і пріквелів відомих творів. Здебільшого вони мають сумнівну художню цінність і радше збагачують авторів, а не світову літературу.  Ще більше сумнівів у мене викликають книжки, створені за фільмами. А комікс про Маленького принца якраз базується на анімаційному серіалі.

Мультик, звісно, сподобався багатьом, особливо дітям, але до коміксу я взялася з певним побоюванням. І даремно. Так, філософсько-сумного тону оригіналу тут майже не лишилося — це вже класичний пригодницький комікс із легким супергеройським присмаком. Маленький Принц має спеціальне вбрання, в якому стає «швидший і спритніший», й меч, який здатен малювати та оживлювати істот з його уяви (ризикована, треба визнати, річ). Разом із Лисом та новими супутниками Принц подорожує космосом, протистоїть Змієві, що став головним антагоністом, і рятує цілі планети.

Попри зміну тону, історія захоплює: дотепна, яскрава й виконана з думкою про те, щоб зацікавити малечу першоджерелом. Хтозна – можливо, згодом діти самі потягнуться до оригінальної книжки, щоби перечитати й осмислити її по-справжньому.

Окремої уваги заслуговує візуальна частина мальопису: над ним працював Гійом Дорісон (псевдонім Ізу), дуже відомий французький письменник, сценарист і автор коміксів, фахівець з адаптації класики для сучасної аудиторії. Він автор мальованих історій за іграми серії Assasin's Creed та DevilMayCry, редактор журналу про комп’ютерні ігри GameFun й власник премії за найкращу французьку мангу. Французькі мальописи, bande dessinée («мальована стрічка»), до речі, мають свою окрему художню традицію, відмінну від інших країн, і роботи Гійома Дорісона – яскравий цьому приклад.

До того ж, художник працює не сам: кожен том – це результат зусиль команди з п’яти фахівців: сценарист, кадрувальник, дизайнер персонажів, художник-декоратор та колорист дбають про те, щоб історія вийшла захоплююча, непересічна та живописна. Саме так, ви правильно прочитали, «кожен том»: серія мальописів про Маленького принца виходить з 2011 року у французькому видавництві Glénat і на сьогоднішній день налічує 24 томи. Серед поцінувачів жанру коміксів зібрати усю колекцію вважається неабияким досягненням!

А ще – кожна книжка має бонус. Так, «Планета вітрів», перша частина серії, містить додаткові сторінки – дотепний комікс про Планету кутів, намальований легендарним Жаном Жиро (Мебіусом). Той самий Мебіус, що співпрацював зі Стеном Лі, дружив із Міядзакі й працював над візуальним стилем таких культових фільмів, як «Той, що біжить по лезу», «Чужий» та «П’ятий елемент».

Планета вітрів знаходиться під загрозою: злодій Змій планує загасити усі зорі! Слабке місце цієї планети – у розбраті між Володарем Планети вітрів та його сином Зефіром. Традиційний конфлікт поколінь ускладняється загрозою вічного холоду, який скує планету, якщо стихне її єдине джерело енергії: вітер… Сторінка за сторінкою ми спостерігатимемо за тим, як Маленький Принц та Лис допомагатимуть навести лад на планеті, милуватимемося талановитою графікою й відпочиватимемо від власної дорослості.

Бонус: тут надзвичайно милий Лис! 

А як ви ставитеся до коміксів за мотивами класичних творів? Чи варто продовжувати такі історії? Діліться думками в коментарях.

Ольга Орінго