Христинопільський Апостол — унікальний манускрипт XII століття, який пройшов довгий шлях у 900 років. Від створення невідомим ченцем до повернення в культурний простір України — це справді неймовірна історія однієї з найцінніших пам’яток писемності Київської Русі, яка одночасно є невід’ємною частиною світової культурної спадщини.

Задля збереження цього пергаментного манускрипту покоління українців в прямому сенсі цього слова ризикували власним життям та безпекою. Тільки завдяки цьому Апостол Христинопільский вцілів та більша частина його оригіналу знаходиться в Україні.

Христинопільський Апостол на виставці «Велике і Величне». Київ, 2013 рік

Так сталося, що мені пощастило на власні очі бачити та потримати в руках факсимільне видання “Апостолу”. Це стало можливо завдяки проекту “Українська рукописна книга” від видавництва Горобець, який робить унікальні пам’ятки писемності княжої доби доступними не тільки для фахівців. 

У тому числі, один примірник знаходиться у філіалі Львівського музею історії релігії, що розташований у Палаці Потоцьких, місто Шептицький. Це справжнє диво, коли у невеликому місті можна натрапити на факсимільну копію старовинного манускрипту…

Кристинопільський замок (палац Потоцьких у місті Шептицький)

Апостол Христинопільський або Христинопільський Апостол (лат. Apostolus Christinopolitanus) — це середньовічний пергаментний кодекс ХІІ століття, який є видатною пам'яткою давньої української мови, літератури та культури. 

Цей манускрипт має одразу три особливості, що роблять його неймовірно цінним. По-перше, це найдавніший із виявлених перекладів повного послідовного Апостола, що зберігся в церковнослов'янській літературній традиції. Манускрипт виготовлений на теренах середньовічної України. Христинопільський Апостол зберігався у XVIII-XIX століттях в місті Христинопіль, нині місто Шептицький Львівської області. Рукопис складається з Діянь апостолів, Соборних послань та Послання апостола Павла. 

Рукопис датується XII століттям, переписаний на пергаменті каліграфічним раннім уставом. Загальний обсяг манускрипту складає 303 аркушів (606 сторінок), з них 8 аркушів зберігаються в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського у Києві, 4 аркуші — у Національному музеї у Кракові, а основна частина рукопису — у Львівському історичному музеї з 1948 року. Христинопільський Апостол, створений у другій половині XII століття (орієнтовно між 1160-1170 роками), належить до найстаріших східнослов'янських рукописів богослужбового характеру. 

Христинопільський Апостол. Київська частина (фрагмент), аркуш 8, зворот

По-друге, цей пергаментний манускрипт є не просто цінним рукописом — він є справжнім свідком складних історичних процесів формування національної ідентичності, розвитку мови і писемності, а також драматичної долі багатьох українських культурних цінностей, які в результаті різних історичних обставин опинилися за межами батьківщини. Історія Христинопільського Апостола — це своєрідна метафора долі української культурної спадщини, яка, попри всі випробування, зберегла свою автентичність і повернулася до нащадків.

Манускрипт написаний на пергаменті витонченим уставним письмом, що свідчить про високу майстерність його творців. Книга містить тексти Діянь і Послань апостолів, супроводжувані коментарями та передмовами. Особливу цінність рукопису надають мініатюри із зображеннями апостолів, виконані в візантійському стилі, але з характерними місцевими елементами, які відображають мистецькі традиції Київської Русі.

Фрагмент факсимільного видання Апостола Христинопільського з вставками-мініатюрами

З погляду лінгвістики Христинопільський Апостол є безцінним джерелом для вивчення особливостей давньоукраїнської мови. У тексті зафіксовано численні фонетичні, морфологічні та лексичні риси, характерні для південно-західного діалектного ареалу, що дозволяє прослідкувати формування української мовної традиції від найдавніших часів. Дослідники відзначають наявність у рукописі таких типових українських фонетичних рис, як змішування звуків [і] та [и], перехід [е] в [о] після шиплячих, відображення повноголосся та інші особливості, що підтверджують його створення на українських землях.

По-третє, історія Христинопільського Апостола сповнена драматичних поворотів, що відображають складні історичні процеси, в яких опинялися українські землі впродовж століть.  Після створення рукопис, імовірно, перебував у одному з монастирів Галицько-Волинського князівства. Перші достеменні відомості про його місцезнаходження датуються XVII століттям, коли він опинився в монастирі отців Василіян у Христинополі. Саме там у 1701 році манускрипт було знайдено і вперше описано.

Свято-Юрський монастир о. Василіян у Кристинополі (нині місто Шептицький)

У XIX столітті, в період зростання наукового інтересу до давніх рукописів, Апостол привернув увагу дослідників. Однак політичні обставини, пов'язані з поділами Речі Посполитої та подальшими змінами кордонів, суттєво вплинули на долю цієї пам'ятки. Після касації багатьох монастирів австрійською владою наприкінці XVIII століття чимало цінних рукописів, у тому числі й Христинопільський Апостол, потрапили до приватних колекцій або були передані до різних інституцій.

На початку XX століття рукопис опинився у фондах бібліотеки Народного дому у Львові, однак буремні події двох світових воєн знову змінили його локацію. Перша світова війна принесла на українські землі не лише руйнування та людські жертви, але й загрозу для культурних цінностей. Коли в 1914 році російські війська наблизилися до Львова, виникла реальна небезпека знищення або вивезення багатьох українських пам'яток.

У цих критичних обставинах визначну роль відіграв митрополит Андрей Шептицький — не лише церковний діяч, але й видатний меценат та захисник нашої культури. Добре усвідомлюючи унікальну цінність Христинопільського Апостола, митрополит організував таємну операцію з його порятунку.

Митрополит Андрій Шептицький

За спогадами очевидців, у серпні 1914 року, буквально за кілька днів до вступу російських військ до Львова, довірені особи митрополита, ризикуючи власною безпекою, перевезли рукопис з бібліотеки Народного дому до митрополичих палат Святоюрського комплексу. Там, у спеціально облаштованому потаємному сховищі, разом з іншими цінними рукописами та стародруками, Христинопільський Апостол був надійно захований.

"Ця ніч була найдовшою в моєму житті," — згадував пізніше отець Климентій Шептицький, брат митрополита, який безпосередньо керував операцією з переміщення рукописів. — "Кожен шурхіт, кожен віддалений звук здавався сигналом тривоги. Але думка про те, що ми рятуємо не просто давні книги, а душу нашого народу, додавала сил."

Коли російські військові почали конфіскацію українських культурних цінностей, включно з колекціями самого митрополита, Христинопільський Апостол залишався надійно захованим. Навіть після арешту митрополита Шептицького та його вивезення до Росії у вересні 1914 року таємниця місцезнаходження рукопису збереглася.

Після відступу російських військ у 1915 році та повернення австрійської влади, митрополит, повернувшись із заслання, особисто проконтролював стан збережених рукописів. За його наказом Христинопільський Апостол було передано до спеціально створеного церковного музею, де він зберігався до кінця Першої світової війни.

Ще драматичнішою виявилася доля рукопису під час Другої світової війни. Після радянської окупації Західної України в 1939 році багато церковних цінностей були конфісковані, музеї реорганізовані, приватні колекції націоналізовані. Христинопільський Апостол, який на той час знову зберігався у фондах бібліотеки Народного дому, опинився під загрозою знищення або вивезення.

І знову провидіння привело до порятунку рукопису. Митрополит Андрей Шептицький, незважаючи на похилий вік та хворобу, організував таємну мережу відданих людей, які займалися порятунком культурних цінностей. За свідченнями Іларіона Свєнціцького, видатного українського музейника та філолога, влітку 1941 року, буквально за кілька днів до початку німецько-радянської війни, Христинопільський Апостол разом з деякими іншими цінними рукописами був таємно переміщений до тайника, облаштованого в крипті собору Святого Юра.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові

"Ми працювали всю ніч," — згадував пізніше Свєнціцький. — "Рукописи переносили в спеціальних водонепроникних футлярах. Митрополит, незважаючи на свій стан, особисто благословив кожну книгу перед тим, як її сховали. Коли я тримав у руках Христинопільський Апостол, відчував трепет — не від страху, а від усвідомлення величі моменту. Ми були ланкою в ланцюзі поколінь, що передавали цей скарб далі, у майбутнє."

З початком німецької окупації Львова ситуація не стала безпечнішою. Нацисти активно вивозили культурні цінності з окупованих територій. Особливий інтерес виявляли до давніх рукописів та книг, які мали не лише культурну, але й матеріальну цінність.

У цей період Христинопільський Апостол кілька разів змінював місце схованки. За деякими свідченнями, його переховували навіть у віддалених гірських монастирях Карпат, куди його таємно перевозили в обозі з продуктами.

Після смерті митрополита Андрея Шептицького в листопаді 1944 року справу збереження культурних цінностей продовжив його наступник, митрополит Йосиф Сліпий. Однак невдовзі, у квітні 1945 року, він був заарештований радянською владою, а багато церковних діячів репресовані.

У цей критичний момент Христинопільський Апостол був врятований завдяки мужності та відданості співробітників Львівської бібліотеки, які, ризикуючи власною безпекою, сховали рукопис серед менш цінних книг, забезпечивши йому надійне, хоч і анонімне існування в бібліотечних фондах протягом наступних десятиліть.

Під час Другої світової війни, коли Львів опинився під нацистською окупацією, багато культурних цінностей було вивезено, знищено або пошкоджено. Доля Христинопільського Апостола в цей період залишалася невідомою, і тривалий час рукопис вважався втраченим.

Лише в 1950-х роках стало відомо, що манускрипт зберігається в Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника (нині Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника). Проте доступ до нього для широкого кола дослідників був обмежений через ідеологічні чинники радянського періоду, коли давні церковні рукописи не були в пріоритеті офіційної науки.

 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника

Справжнє наукове відкриття та дослідження Христинопільського Апостола почалося лише в другій половині XX століття. Ключову роль у цьому процесі відіграли українські філологи та історики, зокрема Я. Запаско, Л. Скоп, О. Колесса та інші, які, попри ідеологічні обмеження, зуміли привернути увагу наукової спільноти до цієї унікальної пам'ятки.

Одним із перших ґрунтовних досліджень рукопису стала праця Я. Запаска "Українська рукописна книга", де Христинопільський Апостол був описаний як визначна пам'ятка давньоукраїнської писемності. Дослідник звернув особливу увагу на мистецьке оформлення манускрипту, зокрема на мініатюри, заставки та ініціали, виконані з надзвичайною майстерністю.

Лінгвістичний аналіз тексту, проведений у 1980-х роках, дозволив встановити, що мова рукопису містить численні риси, характерні саме для української мовної традиції. Це стало важливим аргументом у дискусіях про самобутність української мови та її давнє походження.

Особливого значення набули дослідження кодикологічних особливостей рукопису — структури зшитків, палеографічних характеристик, особливостей пергаменту. Ці дослідження дозволили уточнити датування манускрипту та встановити його зв'язки з іншими давніми східнослов'янськими рукописами.

З розпадом СРСР та здобуттям Україною незалежності відкрилися нові можливості для всебічного вивчення Христинопільського Апостола. Рукопис став доступним для ширшого кола дослідників, у тому числі й закордонних, що сприяло його введенню до міжнародного наукового обігу.

Тривалий шлях рукопису через століття не міг не позначитися на його фізичному стані. До нашого часу Христинопільський Апостол дійшов з певними втратами: відсутні деякі аркуші, є пошкодження пергаменту, потьмяніння фарб мініатюр. Тому одним із найважливіших завдань стало забезпечення належного збереження та реставрації цієї безцінної пам'ятки.

У 1990-х роках було розпочато комплексну програму реставрації Христинопільського Апостола. Ця робота вимагала залучення фахівців різних спеціальностей: реставраторів пергаменту, художників-реставраторів, хіміків, мікробіологів. Перед ними стояло надскладне завдання — зберегти автентичність рукопису, водночас зупинивши процеси його руйнування.

Реставраційні роботи проводилися з використанням найсучасніших на той час технологій. Кожен аркуш манускрипту був ретельно очищений від забруднень, зміцнений спеціальними консервантами, відреставровані пошкоджені ділянки. Особлива увага приділялася збереженню мініатюр, які є унікальними зразками давньоруського мистецтва.

 Розворот Апостола Христинопільського

Паралельно з реставрацією здійснювалася детальна фотофіксація кожної сторінки рукопису, що дозволило створити цифрову копію Христинопільського Апостола. Це мало надзвичайно важливе значення для забезпечення доступу до рукопису широкого кола дослідників без ризику пошкодження оригіналу.

Після завершення реставраційних робіт для рукопису було створено спеціальні умови зберігання, які забезпечують оптимальний температурний і вологісний режим, захист від шкідливого впливу світла та інших факторів, що можуть призвести до руйнування пергаменту та фарб.

Завдяки сучасним технологіям репродукування та поширення інформації, Христинопільський Апостол став доступним для широкого загалу.

Обкладинка факсимільного видання Апостола Христинопільського

Особливу роль відіграє Христинопільський Апостол у міжнародному позиціонуванні української культури. Представлений на міжнародних форумах, він демонструє світові багатство та самобутність українських культурних традицій, їхній органічний зв'язок із загальноєвропейським культурним контекстом.

Історія Христинопільського Апостола — це яскравий приклад того, як культурні цінності, попри всі історичні випробування, зберігають свою значущість і повертаються до нащадків, збагачуючи їхнє розуміння власної ідентичності та історичних коренів.

___

Для роботи над статтею були використані джерела:

Апостол Христинопільський XII століття: колекція Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького / упоряд. Л. Скоп, Т. Малініна. – Львів: Літопис, 2015. – 160 с.

Гнатенко Л. А. Слов'янська кирилична рукописна книга XII–XIII ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Кодикологічне дослідження. – К.: НБУВ, 2012. – 304 с.

Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI-XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 178 с.

Запаско Я. П. Пам'ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. – Львів: Світ, 1995. – 480 с.

Запаско Я. П., Ісаєвич Я. Д. Пам'ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. 1. – Львів: Вища школа, 1981. – 136 с.

Кольбух М. Христинопільський Апостол XII століття як пам'ятка української писемності та книжного мистецтва // Вісник Львівського університету. Серія: Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – 2012. – Вип. 7. – С. 94–103.

Крип'якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. – К.: Наукова думка, 1984. – 176 с.

Мацюк О. Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI – початок XX ст.). – К.: Наукова думка, 1974. – 296 с.

Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. – К.: Наукова думка, 1980. – 304 с.

Огієнко І. І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 440 с.

Різдвяний О. Митрополит Андрей Шептицький: подвижник української культури // Дзвін. – 2015. – № 7. – С. 116–123.

Свєнціцький І. С. Христинопільський Апостол XII віку та його мистецьке значення // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – 1931. – Т. 151. – С. 9–28.

Скоп Л. А. Художнє оформлення Христинопільського Апостола XII століття // Народознавчі зошити. – 2018. – № 3. – С. 677–687.

Українські культурні цінності в Росії: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів / Ред. колегія: О. С. Онищенко та ін. – К.: НБУВ, 2005. – 264 с.

Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом: Нариси з історії культури до початку XVIII століття. – Львів: Інститут історії Церкви Львівської Богословської Академії, 2001. – 250 с.

Шептицький А., митрополит. Твори: пастирські послання до духовенства й вірних Станиславівської єпархії (1899–1904) / Упоряд. І. Пелехатий. – Львів: АРТОС, 2013. – 1076 с.

Franklin S. Writing, Society and Culture in Early Rus, c. 950–1300. – Cambridge: Cambridge University Press, 2002. – 325 p.

Kolesnik O. The Khrystynopil Apostolos: A Cultural Treasure Rediscovered // Eastern Christian Art. – 2008. – Vol. 5. – P. 77–86.

Magocsi P. R. A History of Ukraine: The Land and Its Peoples. – Toronto: University of Toronto Press, 2010. – 894 p.

Thomson F. J. The Slavonic Translation of the Old Testament // Interpretation of the Bible. – Sheffield: Sheffield Academic Press, 1998. – P. 605–920.

Wilson A. The Ukrainians: Unexpected Nation. – New Haven: Yale University Press, 2015. – 366 р.

Наталія Крюковська для Орінго