Справедливість по суті не має меж, ступінь її сприйняття обмежена лише особистими кордонами людини, суспільства, держави. Звісно, окрім інших чинників, роль справедливості в соціумі залежить від певної епохи та культурних цінностей, притаманних саме цьому часу.
Об’єктивно справедливість для священника інквізиції буде мати зовсім інше забарвлення, ніж для дітей квітів, хіпі. Так само не можна порівняти погляд на правосуддя в індіанців часів відкриття Колумбом Америки та розмірковування про справедливість древніх римлян. Всьому свій час, навіть уявленню про добро та зло, покарання та винагороду.
І те, що зараз сприймається як прояв справедливості, не виключено, що через кілька століть буде войовничо переслідуватись. Америка, в якій довгий період становлення припав на роки рабовласництва, останні десятиліття переживає потужний період «виправлення помилок минулого». Справедливими тепер вважаються не просто рівні умови для всіх рас та націй, а інколи і явне домінування інтересів темношкірого населення над рештою. А ось які наслідки матиме таке ревне просування афроамериканців у всіх сферах життя (навіть в тих, де це виглядає притягнутим за вуха) як компенсація за минуле, зараз ніхто сказати не може.
Європа за довгий час колоніальних війн та хрестових походів нарешті вирішила шукати гармонію в рівності умов життя. Старий світ бережно опікується тим, що кожен житель мав рівні можливості хоча б на мінімальному побутовому рівні. Тому і робітник сфери послуг, і державний діяч, і вчитель, і лікар так само як пенсіонер чи безробітний можуть розраховувати на доволі приємне життя в соціально-орієнтованому суспільстві коштом грантів, пільг, допомоги від держави та пристойних виплат за працю.
Українці, особливо гостро останні сто-двісті років, пов’язують питання справедливості з національною ідентичністю. Гадаю, ще дуже довго ми будемо важити слова та дії оточуючих з огляду на їхню гражданську позицію, враховуючи чию сторону в війні Росії проти України зайняла та чи інші людина.
Взагалі поняття справедливості, що тісно пов’язане з рівністю, правом, свободою, виникло в Європі. Можливо тому ця точка зору з невеликими відхиленнями панує у світі. Країни, що внаслідок географічної відстані або культурної прірви не підхопили цю теорію справедливості, будували власний, унікальний шлях до правосуддя і подекуди продовжують це робити й зараз. Серед красномовних прикладів — Японія. Хоча наразі це суспільство з вкрай високою соціальною рівністю, все одно справедливість по-японськи звучить та відчувається не так, як в інших частинах світу.
на фото каблучка "Мокко"
Перші філософськи роздуми що до рівності людей в японській культурі зустрічаються наприкінці 19 сторіччя, коли Фукузава у своєму «Виклику до знань» написав: «Небо не створило людину вищою за інших людей, воно не створило її нижчою».Таким чином, ідеї соціальної справедливості в Японії всього близько 150 років. До цього ж поняття добра, зла та кари будувались на теорії карми та неодмінної відплати за свої дії, коли старе як світ правило «око за око, зуб за зуб» забезпечувало справедливість для кількох поколінь японців. І найзапеклішими поборниками войовничої справедливості були самураї, що виборювали її гострим лезом своїх мечів. В японській культурі нема жодного іншого феномена, що мав би таке колосальне значення на її розвиток, як образ самурая. З суспільної ідеології він згодом трансформувався в інструмент державного контролю та моралі. Можливо тому правосуддя з солоним присмаком крові й сталі не змогло стати однією з найдієвіших стратегій правопорядку вже у всьому світі, саме із-за побоювань сучасного суспільства щодо неминучої трагедії для всього людства. Бо в Японії, на відміну від Європи, у цього фатального принципу взаємодії існував потужний стримуючий фактор — свідомість.
Знаменитий кодекс Бусідо, яким керувались колись воїни, на багато поколінь вперед створив передумови для виховання особистості. Той, хто вважає самураїв жорстокими варварами, знайде в Бусідо чимало цікавих принципів, що розкривають старовинне бойове мистецтво з іншої сторони. Основні сім, якими має керуватись на своєму самовідданому шляху справжній самурай, виглядають так: справедливість, повага, мужність, честь, співчуття, чесність та відданість. І справедливість та честь є ведучими. Хоча бусідо по суті є кодексом певних настанов, ніякий закон чи правило не регулює, як з точки зору справедливості має оцінювати вчинки самурай.
Концепція справедливості пов'язана виключно із власною свідомістю. Що правильно, а що неправильно, де біле, а де чорне вирішує воїн з огляду на свої моральні принципи. І саме честь не дозволяє самураєві відійти від цих принципів під впливом спокуси чи вагань. Кожен має відповідати за власні рішення та дії.
На фото каблучка "Нагамару"
Цікавим чином наші прикраси з колекції «Цуби» наслідують це безумовне прагнення до прямолінійності рішень, виваженості дій, відповідальності за вчинки. В мальовничих підвісах та каблучках, що за дизайном повторюють гарди японських мечів, якщо зараз не виникає потяг до прозорого правосуддя, то точно з’являється бажання зробити навколишній світ хоча б трохи справедливішим та гармонійнішим — думками, словами, діями.
На фото каблучка "Хагакуре"
Наталія Орінго
