Які слова можна назвати сильними? Мабуть, такі, які можуть впливати на реальність – наприклад, змушують інших щось робити. Але по такій логіці виходить, що найсильніші слова в мові – це лайка: вона кого завгодно змусить піти саме туди, куди сказано. 
Лайка (або обсценна, табуйована лексика, як навчали філологів в університеті) є в будь-якій мові; ймовірно, це можна назвати лінгвістичною універсалією. Українська мова – звісно ж, не виняток, вона теж оснащена всіма необхідними словами для впливу на реальність... Але зачекайте, хіба лайки не прийшли до нас разом із татаро-монголами, точніше, разом із росіянами, які запозичили їх у татаро-монголів? Зрештою, якщо прислухатися до звучання матюків (з наукових міркувань, зрозуміло), то в них не буде жодного слов'янського кореня...
І все ж, незважаючи на звучання і розповсюджений міф про татаро-монгольске походження, всі відомі матюки – цілком слов'янського походження. Причому давним-давно вони були надбанням спільної праслов'янської мови, з якої пізніше виникли і українська, і польська, і чеська, і болгарська... Якщо поставити собі за мету й дослідити нецензурну лексику в усіх перелічених мовах, то вона виявиться напрочуд схожою. Принаймні, набір нецензурних коренів скрізь буде однаковим: це цілком природне явище для споріднених мов, які отримали від мови-прабатька однаковий спадок.
На фото: комплект "Скіфія"
Можна, звісно, заперечити, що татаро-монголи свого часу пройшлися і Польщею, і Чехією, і цілком могли поділитися лексикою з місцевими жителями – якраз гідне заняття для завойовників. Однак точно такий самий мат виявляється і там, куди татари точно не добиралися: наприклад, у сербській, хорватській і болгарській мовах. Там, звісно, є своя специфіка, але знайомі слова знайти нескладно. Звідки ж вони там узялися і як могли потрапити в Болгарію і Сербію без татаро-монгол? Відповідь напрошується сама собою: вони туди й не потрапляли, вони від самого початку там були. Таким чином, усім нам відомі нецензурні лайки – не тюркське запозичення, а наше власне мовне надбання. 
Ще один цікавий факт про привнесені ззовні лайки: серед лемків у Карпатах існує переконання, що в них у мові матюків від початку не було, а принесли їх... «рівнинні» українці. Мовляв, спочатку в мові лемків узагалі не існувало жодної лайки, а в тому, що тепер існує далеко не одна, винні «низинні» сусіди. Залишимо осторонь правдоподібність цієї історії, головне, що вона вельми показова у ставленні до лайки як до чогось привнесеного зі сторони: це не наше, це нам підкинули...
На фото: підвіс "Вершини перемоги"
Досліджувати походження нецензурщини можна довго – про це в університетах навіть читають окремі курси, які, однак не проливають світло на моральне питання: так лаятися чи не лаятися? Складні ці питання... З огляду на поточні реалії відповідь однозначна – лайтеся на здоров'я! Тільки пам'ятайте, що нецензурні слова справді мають неабияку силу: вони здатні змінювати напрямок руху співрозмовника, його оцінку власної важливості, цінність своїх переконань (а якщо ви зараз здивувалися, згадайте творчість Леся Подерв'янського, якого я не можу тут процитувати, адже Орінго – культурне місце...).
Тобто, це явно не ті слова, якими слід розкидатися, аби не уподібнитися східним сусідам, які не лаються, а розмовляють матом, ще й самі з гордістю в цьому зізнаються. Не потрібно копіювати здібності наших сусідів зіпсувати абсолютно все, включно з матом – користуйтеся сильними словами з розумом і без комплексів.
Ольга Орінго
