Еволюція легкої промисловості призвела до того, що сучасні люди позбулися принаймні однієї фобії — опинитись у незручному становищі, десь у публічному місці, якраз в той момент, коли з тебе підступно капітулює одяг.
Це могли бути шовкові панчохи чи банальні штани, в будь-якому разі ганьби не уникнути. Хоча стривайте… Вихід був! Тримали честь та репутацію модниць й модників до примітивного прості винаходи: підтяжки та підв’язки. Колись на ці аксесуари покладалися як на вірних друзів.
Перші чоловічі підтяжки були непримітні, бо нащо робити красивим те, що все одно ховається під одягом. Так міркували французькі кравці на початку 18 століття. Підтяжки тоді носили як спідню білизну в поєднанні з гольфами або панчохами. Лише коли британський кравець Альберт Терстон вивів підтяжки «з темряви», над їхнім зовнішнім виглядом почали замислюватись: чи поєднуються вони з іншими елементами образу.
Ви спитаєте, навіщо взагалі було вигадувати такий дивний аксесуар, якщо людство вже кілька тисячоліть користувалось як штанами, так і ременем. Однак існували задачі, які простим ременем вирішити було неможливо. В Європі на початку 19 століття стали популярними чоловічі штани з завищеною талією. Нагадаю, що будова чоловічого тіла нагадує трапецію з ширшою частиною нагорі, а вужчою унизу. Тобто штани, підігнані під область десь між грудиною та поясом, неодмінно сповзали вниз, бо їм банально ні за що було зачепитися. І з цією фізичною закономірністю не міг впоратись навіть ремінь. Проте дві еластичні лямки, накинуті через плечі могли!
Після тріумфальної появи підтяжок з легкістю видихнули не лише міські денді, більше за всіх їм раділи представники робітничих професій. Їм необхідно було виконувати робітничі норми за будь-яких умов, а постійно сповзаючи штани цьому тільки перешкоджали.
З часом підтяжки набували більш розкішного вигляду: у їхньому виробництві використовували шовк, шкіру, металізовані нитки. Вони навіть якоїсь миті похитнули авторитет піджаків: чоловіки не збирались ховати гарні підтяжки під одягом і обмежувались лише штанами та сорочками. Лише перша світова війна змогла вивести підтяжки з розряду необхідних речей: солдати носили формові штани з ременями й залишались вірними практичності ременів навіть після повернення з фронту.
Популярність підтяжок трималась лише на соціальному факторі: вони досі залишались важливим атрибутом для представників деяких професій — юристів, науковців, брокерів, і для носіїв молодіжних субкультур — хіп-хоперів, та скінхедів.
З невблаганною силою тяжіння жінки познайомились приблизно у той самий час, коли й чоловіки намагалися утримати свої штанці на місці. Шовкові панчохи покидали своїх власниць хоча повільніше за штани, але з не меншою ефектністю. З конструкцією підв’язки визначились доволі швидко, мінялось лише місце її розташування. Спочатку це була область трохи нижче коліна. Переїжджати вище по нозі їм приходилось в міру коротшання подолу. Та щоб утриматись на стегні, підв’язкам потрібно було бути більш еластичними. Гнучкими вони ставали завдяки металевим пружинкам, пізніше на зміну ним прийшли гумові вставки.
На відміну від підтяжок, підв’язки залишались інтимним елементом одягу. Та цей факт не зупинить жодну жінку на шляху до прикрашання: підв’язки рясніли мереживом, рюшами, вишивкою та шовковими стрічками. На жаль, якими б красивими не були ці підв’язки, вони поступово втратили популярність, коли на зміну панчохам прийшли більш практичні колготки.
