Японію з багатьох поглядів можна назвати екзотичною країною. І так само, керуючись чималою кількістю доводів, її можна викреслити з переліку цих країн.

Щоб пізнати незнайомий дивний край одним достатньо проглянути тревел-блог, іншим провести там відпустку, третім пожити принаймні кілька місяців. Окрім часу, звісно, знадобляться і деякі навички. І у мандрівників африканської савани, і у завсідників галасливих ринків Ближнього Сходу вони, звісно, будуть діаметрально різні. Та в будь-якому разі такий досвід пізнання можна потім узагальнити, розкласти по поличках та навіть поділитись з послідовниками. Проте відносини з Японією складаються за іншими сценаріями.

Країна, що протягом століть розвивалась в унікальних умовах під природним ковпаком географічних умов, захищена  від надмірної зацікавленості непрошених гостей, виплекала унікальне культурне середовище. Вивчити традиції чайної церемонії, не пізнавши історію самураїв, чи перейнятись філософією вабі-сабі, оминувши увагою мистецтво кінцугі, неможливо. Заглиблення у культурне середовище країни вранішнього сонця потребує уваги до дрібниць, зосередженості, терплячості, ясного розуму та відкритого серця. Шлях довгий і зорієнтований не тільки назовні, але й вглиб себе. Але це не заперечує отримання задоволення від прочитання книг японських авторів, перегляду аніме чи прогулянки до заквітчаних сакур у міському парку. Кожний крок робить далеке узбережжя Японії ближчим.

Почати власну подорож можна прямо зараз, надихаючись цитатами японських діячів минулого та сучасності. А срібні голоси, що вторять потужним висловам, належать вже нашим, рідним прикрасам — з українською щирістю, харківською стійкістю та гарною вдачею.

 

"Сучасне життя таке крихке, поверхневе та фальшиве. Я з нетерпінням чекаю, коли розробники збанкрутують, Японія стане біднішою і дикі трави все захоплять" (Хаяо Міядзакі)

 

 

"Мистецтво життя полягає в постійному пристосуванні до нашого оточення" (Какузо Окакура) 

 

"Дракон Рюдзін"

 

"Ми, жителі Сходу, схильні шукати задоволення в будь-якому оточенні, яке нам трапляється, задовольнятися речами такими, які вони є; і тому темрява не викликає у нас невдоволення, ми змиряємося з нею як з неминучим. Якщо світла мало, ми зануримося в темряву і відкриємо її особливу красу. Але прогресивний представник Заходу завжди прагне покращити свою долю. Від свічки до масляної лампи, від масляної лампи до газового світильника, від газового світильника до електричного світла — його пошуки яскравішого Світла ніколи не згасають, він не шкодує зусиль, щоб знищити навіть найменшу тінь" (Джунічіро Танізакі)

 

 

"Від нас залежить, у що ми віримо, але життя неможливе без віри в щось" (Кентецу Такаморі)

 

 

"Перешкода, яка б налякала стриманих чоловіків, є нічим для рішучих жінок. Вони наважуються на те, чого уникають чоловіки, і іноді досягають надзвичайного успіху" (Морі Оґай)

 

 

А це вислови Інадзо Нітобе, автора трактату "Бусідо: душа Японії", що окреслює основу етичних і моральних засад воїнів у феодальному суспільстві Японії. Гадаю, ці чудові рядки ідеально поєднуються з прикрасами з колекції "Цуби".

"Витримувати те, що, як ти думаєш, не можеш витримати, — це справді несіння. Великий Ієясу залишив нащадкам кілька сентенцій, серед яких: "Життя людини подібне до проходження великої відстані з важким вантажем на плечах. Не поспішай". 

 

 

"Під інстинктом боротьби ховається божественний інстинкт кохання".
 

 

"Коли смачний аромат сакури оживляє ранкове повітря під час сходу сонця, не так багато відчуттів є більш безтурботними та надихаючими, ніж відчуття самого подиху цього прекрасного дня".
 

 

"Лицарство — це квітка, не менш споконвічна для землі Японії, ніж її емблема — цвіт вишні; це не засохлий зразок античної чесноти, збережений у гербарії нашої історії. Це все ще живий об’єкт сили та краси серед нас; і якщо воно не набуває жодної відчутної форми чи образу, воно не менше дає нам зрозуміти, що ми все ще перебуваємо під його могутнім закляттям. Умови суспільства, які його породили і живили, давно зникли; але як ті далекі зірки, які колись існували і зникли, все ще продовжують лити на нас своє проміння, так і світло лицарства, яке було дитям феодалізму, все ще освітлює наш моральний шлях, переживаючи свою материнську інституцію".

 

"Нагамару"

 

"Ввічливість стане великим надбанням, якщо вона додає витонченості манерам; але на цьому її функція не закінчується. Бо пристойність, яка випливає з мотивів доброзичливості та скромності та спричинена ніжними почуттями до чутливості інших, завжди є витонченим виявом симпатії. Її вимога полягає в тому, щоб ми плакали з тими, хто плаче, і раділи з тими, хто радіє".

 

 

Наталія Орінго