В США опікуватись правами представників різних рас почали відносно недавно. До цього вони постійно стикалися із перешкодами в отриманні освіти та гідної роботи. Саме тому нам вкрай мало відомо про темношкірих майстрів ювелірної галузі. До середини  20 століття ці ювеліри здебільшого працювали не на власне ім’я, а на популярність інших брендів.

Сьогодні пропоную згадати тих афроамериканських ювелірів, що своєю діяльністю розпочали новітню історію ювелірного мистецтва. Саме їх вважають першими, кому вдалося зламати сталі стереотипи в галузі.

Артур Сміт

Артур працював у стилі модерн та був одним із провідних ювелірних художників 20 століття. Народився на Кубі, та вже в трирічному році переїхав з родиною до Брукліну. На вечірніх курсах з виготовлення ювелірних виробів у Нью-Йоркському університеті він познайомився з майбутньою дружиною, Мейсон Чене, яка згодом стала його музою та наставницею у ремеслі.

На той час Мейсон мала невеличку ювелірну майстерню та крамничку на Мангеттені, Сміт став її помічником у справі. Та згодом Артур вирішив заснувати власну справу, тому відкрив крамницю, асортимент якої складали його вироби в доступному ціновому сегменті. Це не були прикраси для еліти, бо вони були виготовлені з недорогих каменів та металів, але сучасний дизайн робив їх мистецтвом.

Кар’єра Артура почала розвиватися, і до нього стали надходити пропозиції зі співпраці від магазинів у Бостоні, Сан-Франциско та Чикаго. Популярності ювеліра сприяла його активне соціальне життя. Маючи знайомих у колі творчих людей, він легко знаходив серед них нових шанувальників. Вироби, виготовлені Артуром для знаменитостей, згодом привернули широку увагу до його творчості.

На початку 1950-х років роботи Сміта були показані в Vogue та Harper's Bazaar, а в 1960-х роках він отримав престижне замовлення — створити брошку для Елеонори Рузвельт. на жаль, я так і не знайшла її фото для статті.

Сміт помер у 1982 році, але його роботи продовжують надихати дизайнерів і сьогодні.

Білл Сміт

Дизайнер ювелірних виробів Білл Сміт народився у 1936 році. Він був першим афроамериканським лауреатом нагороди Coty Award. Від Артура його відрізняє не тільки стиль, а й те, як він реалізовував свої вироби. Білл створював ювелірні прикраси для інших компаній, таких як Coro, Richelieu і Cartier.

В юності Білл Сміт планував пов’язати свою долю з танцем, але згодом його інтерес поширився й на ювелірну справу. У 1958 році Білл відкрив майстерню на Мангеттені (судячи з усього, це було доволі популярне місце), сподіваючись поєднати обидва захоплення — створювати ювелірні вироби, паралельно вивчаючи танці.

Можливо це його захоплення чуттєвістю танця призвело до появи цілого циклу «тілесних» прикрас. Накидки з перлів та золота приголомшують поєднанням розкоші та інтимності.

В майбутньому ці два мистецтва дійсно не раз перетнуться в житті Білла. Наприклад, він створив усі прикраси для бродвейської постановки «Коко», сценічного мюзиклу про життя Коко Шанель із Кетрін Хепберн у головній ролі.

Один із яскравих моментів у кар’єрі Сміта стався, коли він перетнувся з моделлю Наомі Сімс під час знімання розвороту журналу The Look у 1972 рік. Завдяки Наомі Сміт познайомився із главою Kenton Corp.. Компанія, що володіла великою мережею дискаунтерів, заснувала Bill Smith Design Studios Inc. та назначила Білла її керівником. Саме під цим брендом він почав створювати прикраси для Cartier і аксесуари для Mark Cross.

Це й стало причиною того, що Білла Сміта мало знають шанувальники ювелірного мистецтва, бо його ім’я залишалося в тіні. Та водночас з цим Сміту вдалося сильніше, ніж Артуру, що по суті був вільним митцем, вплинути на інтеграцію африканського дизайну у найвищі кола ювелірного світу.

Наталія Орінго