Лаконічність - уміння викладати свої думки стисло і ємко. А ще Лаконія - це область у Греції, та сама, де розташована Спарта. І співзвуччя між цими словами не випадкове.

Лаконічність - мистецтво висловити думку мінімумом слів. Це поняття отримало назву від Лаконії, землі спартанців - войовничих, хоробрих... але, на думку всіх інших греків, не дуже розумних. Філософія, література, ораторське мистецтво цікавили спартанців дуже мало. Нібито тому-то й промови в них були короткі, невигадливі й некрасиві. Лаконічні, одним словом.

Вам напевно знайомий образ стародавньої Спарти як міста воїнів. Кожен громадянин - солдат, єдина можлива справа - битва; жодних цікавих справ на кшталт мистецтва чи красномовства собі дозволяти не можна. Навіть матері тут соромлять синів за те, що ті вижили в битві. Такий образ відомий нам сьогодні. У загальних рисах він правдивий, однак і перебільшень у ньому вистачає. Усі ці розповіді дісталися нам у спадок від Афін, головного противника Спарти. І, звісно ж, афіняни постаралися згустити фарби, дещо додали від себе, і в підсумку вийшов образ чогось середнього між селом дурнів і військовим табором. Насправді в Спарті були і хитромудрі політики, і красномовні дипломати, і навіть поети. Інша річ, що ідеал правильної і гарної мови в них був інший. 

Спартанці дуже пишалися своїм умінням говорити лаконічно. Коротко, ємко - як на їхній улюбленій війні; все зрозуміло, і жодних різночитань. Спартанці вважали, що людина по-справжньому розумна словами не зловживає. Ораторське мистецтво? Суцільне словоблуддя для заплутування народу. А ви спробуйте всю вашу витіювату промову вмістити в кілька слів!.. Спартанці так уміли й охоче цим умінням користувалися.

...Під час війни з персами, перед битвою при Фермопілах (тієї самої, де билися триста спартанців на чолі з царем Леонідом) перський воєначальник хвалився: "Наші стріли здатні закрити сонце!". І отримав відповідь від Леоніда: "Тоді ми будемо битися в тіні". Перед самим боєм перси зажадали від Леоніда скласти зброю. Цар відповів: "Прийдіть і візьміть".

Але не завжди спартанське красномовство рятувало землю Лаконії. Коли Філіп Македонський (батько Олександра) вторгся до Греції, він послав до спартанців і запитав, прийти йому як другові чи як ворогові. Спартанці відповіли: "Ні те, ні інше". Розгніваний такою відповіддю, він надіслав листа: "Якщо я прийду в Лаконію, я винищу вас!". Спартанці були короткі: "Якщо".

Ця історія на слуху у багатьох. На жаль, мало хто знає, чим вона закінчилася. Філіп вторгся в Лаконію, розорив її, спартанців вигнав, і вони розсіялися по всій Греції...

На фото: підвіс "Кінь в яблуках"

Ні, не всі історії про використання лаконічної мови такі сумні. Оптимістичних набагато більше. Наприклад, історія про те, як спартанці навчали лаконічної мови своїх сусідів. Справа була так: до Спарти прибули посли з острова Самос, просити військової допомоги. Вони виголосили перед міськими старійшинами промову - довгу, красиву та витіювату. По завершенні старійшини сказали: "Очікуючи кінця, ми забули початок, а забувши початок, не зрозуміли кінця. Скажіть коротше". Самосці подумали-подумали і пішли геть. А через деякий час з'явилися з порожнім мішком і сказали всього одну фразу: "Є мішок, немає борошна". Старійшини їх похвалили (хоча і зробили зауваження, що про мішок можна було і не говорити - достатньо було б сказати "немає борошна") і погодилися допомогти. 

Найвидатнішим майстром лаконічної мови був Лікург - напівлегендарний спартанський законодавець. Йому приписують величезну кількість афоризмів і мудрих фраз. Лаконічних, зрозуміло. Наприклад, якось раз Лікурга запитали, як найкраще запобігти вторгненню війська із сусідньої землі. Він відповів: "Залишаючись бідним і не бажаючи більшого, ніж сусіди". Втім, знаючи спартанську войовничість, це була явна іронія. Іншим разом Лікурга дорікнули в тому, що Спарта приносить надто малі жертви богам і запитали, чому. Той відповів: "Щоб нам завжди було, що запропонувати".

Промова Лікурга

Як бачите, висловлювати свої думки лаконічно - справжнє мистецтво. Лаконічні фрази не тільки короткі, а й виразні, і надовго врізаються в пам'ять. Навіть афіняни неохоче це визнавали. Наприклад, Сократ (зі слів Платона) захоплювався спартанським красномовством і був упевнений, що удавана прямолінійність і простодушність спартанців - лише виверт: "...якщо ви заговорите зі звичайним спартанцем, він здасться вам дурним, але потім, немов вправний стрілець, раптово вразить вас коротким зауваженням і доведе, що дурень тут ви". Тож навіть у місті ораторів і філософів знаходилися ті, хто цінував лаконічну промову.

Стислість та інформативність - хороші властивості для фрази, що передає суху інформацію. Для того, щоб фраза запам'яталася довше, ніж на хвилину, їй потрібні краса і виразність. Афіняни прикрашали свої промови додатковими словами, спартанці ж, немов скульптори, відсікали зайві. Як бачите, у віках залишилися і ті, й інші.

А ви цінуєте стислість у висловах? Чи віддаєте перевагу вишуканому та витіюватому стилю?

Женя Орінго