Сьогодні, ввечері 1 лютого, християни відзначають день святої Бригіти, а язичники-неодруїди і віккани – Імболк, день закінчення зими і явлення смертним богині Бригід... Чим не привід поговорити про те, як язичницька богиня перетворилася на святу, а подекуди ці два образи й перемішалися.

На зорі хрещення Європи змішання християнства і старих язичницьких традицій було звичною справою. Часто навіть про хрещення не йшлося – скоріше про перейменування Тора на Христа, Дану на Марію тощо. Людям було набагато простіше прив'язувати нових святих і нові звичаї до старих і знайомих образів. І якщо в багатьох землях із цим намагалися боротися, то в Ірландії вирішили очолити. Ще сам святий Патрик стверджував, що для новонавернених ірландців корисніше буде прив'язувати церковні свята до дат уже знайомих язичницьких. Власне, так і виник день святої Бригіти, а почасти й сама свята Бригіта.

На фото: каблучка "Келлс"

Справа в тому, що у святої існував прототип – стародавня ірландська богиня Бригід. Богиня ця була напрочуд цікавою і багатогранною постаттю: вона протегувала родючості та приплоду худоби (і домашнім тваринам узагалі), цілительству, поезії, пивоварінню і ковальській справі. А ще вважалася одним із втілень Ірландії в людській подобі. 1 лютого – Імболк – був її днем: якраз у цей сезон вівці та кози приносили приплід, і ірландці закликали Бригід, щоб вона захистила ягнят і козенят. Імболк був днем світлим і радісним, але водночас і дещо драматичним: це був день надії на весну, день останнього ривка крізь зиму до тепла і світла.
 
Християнські проповідники, колеги святого Патрика, вирішили, що не можна такий важливий день залишати без святого християнського покровителя. Точніше, покровительки. Так з'явилася на світ свята Бригіта, дивовижний образ, у якому риси реальної ірландської принцеси (і водночас святої) злилися з рисами стародавньої богині. Судіть самі: обидві носять дуже схожі імена, обидві вважаються добрими і милосердними, обох у народі пов'язують із ковальською справою і варінням пива. Щоправда, при цьому свята Бригіта – ще й принцеса, і абатиса, і навіть трохи учениця святого Патрика. А Бригід – ну, вона богиня і є, їй навіть із королівського роду походити необов'язково.

Дуже характерно відображає поєднання в людській уяві стародавньої богині й святої легенда про диво Бригіти. Вона славилася своєю добротою, охоче пригощала бідних й намагалася завжди мати частування для подорожніх. Але одного разу перед Великоднем в будинку Бригіти був лише один мішок солоду та одна діжка. Бригіта розгубилася, втім взялася варити пиво – і діжка наповнювалася знову й знову, аж поки частування не вистачило на вісімнадцять церков! Порадіємо за усіх, кому до свята досталося смачного пива від святої, і згадаємо, що пивоварінням опікувалася й богиня Бригід 

На фото: підвіс "Магічна кулінарія"

Ще одна, не менш показова трансформація відбулася з хрестом Бригіти. Такі хрести з соломи плелися задовго до приходу в Ірландію християнства – він повинен був оберігати оселю, приносити здоров’я і удачу. Та після хрещення Ірландії солом’яні хрести нікуди не поділися й навіть не втратили своє значення – тільки отримали нову назву, хрест святої Бригіти Ірландської. Це й на добре: візерунок такого хреста зачаровує своєю складністю й нескінченністю, й втратити вміння плести таку красу було б шкода.

…йдуть роки, одні вірування замінюються іншими, деякі традиції забуваються, інші – трансформуються. Та все-таки дещо залишається незмінним: ми все також очікуємо приходу весни, радіємо сонячним дням й сподіваємося на краще; і кожного 1 люта свічки, запалені на честь Бригіт(д) прожинають зимову темряву.  

Ольга Орінго