Крім богів, відомих нам з героїчних міфів та епічних оповідей, в міфології багатьох країн існує так званий "малий пантеон". Зазвичай в нього входили духи нижчого рангу, діяння котрих були не настільки епічними. Однак самі ці створіння були нітрохи не менш важливими, а шанувалися часом і більше за "старших" божеств...

Свій "малий пантеон" є в кожній культурі. Від стародавніх греків до сучасних ісландців,  практично всі так чи інакше шанували духів природи. Хтось звав їх німфами, хтось альвами, проте суть від цього не змінювалася. Давайте ж познайомимося з молодшими, але не менш важливими духами у різних народів.

На фото: сережки "Муза"

Почнемо з давніх греків. У них молодших духів - німф - була безліч. У кожного дерева, струмка, каменю чи скелі була своя німфа. Вони розрізнялися за "спеціалізацією" і мали різні назви. Наприклад, німфи дерев називалися дріадами, німфи прісних водойм - наядами, моря - нереїдами, скель і каменів - ореадами. А були ще й альсеїди, що мешкали в долинах і гаях, лімнади в озерах, потаміди в річках, елеономи в болотах... Так, у болотах теж жили німфи, хоч як би дивно це не звучало. Для прадавніх греків, часів Гомера, вони були цілком реальними істотами. З ними рахувалися, поклонялися, приносили жертви: зазвичай що-небудь смачне, наприклад, мед або вино. І, до речі, стародавні німфи не завжди були прекрасними дівчатами, вони могли бути і середнього віку, і старими. А інші були зовсім навіть не прекрасними, а страхітливими!

Пізніше німфи стали для греків фігурами алегоричними. Чим менше люди вірили в реальність німф, тим гарнішими ті ставали. У класичну епоху вони вже всі суцільно виглядали як прекрасні дівчата. Минав час, античність змінилася середньовіччям, висока грецька культура була забута. А німфи - ні! Віра в "малих богинь" дожила в грецьких селах до XX століття! Щоправда, ці німфи набагато небезпечніші за своїх давніх прародительок. За повір'ями, вони вміли насилати безумство і німоту, а ще іноді викрадати дітей. А найкращим засобом від підступів німф вважалася молитва... святому Артеміду (саме так!).

На фото: підвіс "Артеміда"

Ще один відомий "малий пантеон", це, звісно ж, феї або фейрі. Фейрі традиційно мешкають на Британських островах, а також у французькій провінції Бретань, населеній нащадками стародавніх кельтів. Одним словом, скрізь, де є кельти, є і фейрі. Їх часто називають "малим народом" і шанують як всюдисущих, непередбачуваних духів, які можуть допомогти, а можуть й нашкодити.

До речі, якщо ви думаєте, що феї - це виключно прекрасні крилаті дівчата (приблизно як німфи), то ви помиляєтеся. Феї бувають різними. Це і дівчата, і юнаки, і величні дами, і грізні королі (згадайте Оберона з Титанією). І навіть кремезні бородаті гноми! Так, гномів у Британії теж відносять до фейрі. Тож "малий народ" може бути дуже різним. А образ мініатюрної крилатої дівчини був придуманий на початку XIX століття, в епоху романтизму. Тоді якраз кельтську культуру тільки-но відкрили світу. Письменники-романтики захоплювалися кельтськими легендами і хотіли представити їх якнайкраще. Ясна річ, що гноми з бородами для цього не дуже підходили. Так у масовій свідомості і закріпився образ мініатюрної феї з крильцями.

Звідки взялися фейрі, ніхто толком не знає, навіть учені. Найімовірніше, єдиного походження у них немає. Серед фей трапляються і духи природи, і елементалі (духи стихій, води, повітря тощо), і навіть "розжалувані" стародавні боги! Наприклад, знаменита Меб, королева фей, колись була ірландською Медб, грізною чарівницею і напівбогинею. А інша дама-фейрі, на ім'я Ніав - морською богинею, яка править на острові Тір-на-ног, "Землі вічної юності". На жаль, сьогодні колишньої поваги їм уже не виявляють – але не забули.

Дивний і ні на що не схожий "малий народ" мешкає в Ісландії. Так, саме мешкає, до сих пір. Хульдуфолк, "прихований народ", на думку ісландців, населяє острів донині. На відміну від німф і фейрі, хульдуфолк практично не користуються магією, не викрадають дітей, не стоять на варті скарбів, і взагалі ведуть звичайнісіньке життя. Кажуть, що вони в усьому схожі на людей: живуть у кам'яних будинках, печуть хліб, пасуть корів і навіть ходять до церкви. Відрізняються вони лише тим, що носять одяг за старовинною модою і вміють ставати невидимими.

Хульдуфолк не проти спілкуватися з людьми, дружити з ними і зрідка навіть допомагати за посередництвом магії. Чимало ісландців розповідають про зустрічі з "прихованим народом": за їхніми словами, ті вельми спокійні та доброзичливі. І все ж їх краще не ображати. Ображений "прихований народ" може помститися: наслати хворобу або підлаштувати нещасний випадок.

Хульдуфолк часто називають "ельфами", але це не зовсім правильно. Самі ісландці відрізняють одних від інших і стверджують, що це зовсім різні істоти. Ельфи (точніше, альви) вважаються духами природи: землі та повітря. Хульдуфолк же не духи, а цілком матеріальні істоти. Ельфи маленького зросту, хульдуфолк, навпаки, високого. Ельфи охоче користуються магією, "прихований народ" же застосовує її в дуже рідкісних випадках. Ельфи живуть у власних королівствах, "прихований народ" ділить острів із людьми і мешкають з ними пліч-о-пліч. А найголовніше - ельфи сприймаються як міфічні персонажі, а хульдуфолк для багатьох ісландців цілком реальні. Наприклад, 2013 року ісландські активісти влаштували протест проти будівництва автодороги: вони стверджували, що дорога проходитиме через священні землі прихованого народу. Дивно, але протест виявився успішним, і дорогу побудували в обхід.

На фото: каблучка "Нордична 2"

"Малі пантеони" дуже різноманітні. Великі, грізні боги мешкають на небесах, на Олімпі, у підземному царстві, а малі ходять землею зовсім поруч із людьми. У якомусь сенсі вони до нас набагато ближчі.

А ви вірите в існування духів, фей і "малих народів"?

Женя Орінго