Ритуал поховання з використанням предметів розкоші не поодинокий випадок в історії. Впродовж тисячоліть представники різних цивілізацій, культур та релігій проводжали небіжчиків, облаштовуючи склепи коштовностями, ошатними меблями, дорогим посудом і зброєю.
В такий спосіб не тільки підкреслювали особливий соціальний статус людини, а й слідували віруванням про традиції переходу з одного світу в інший, щиро вважаючи, що всі ці багатства стануть в пригоді у потойбіччі.
Та в XVI столітті ця традиція набула дещо викривленої форми — в католицьких церквах вирішили наочно продемонструвати існування райських благ. Коли в Римі у 1578 році вчергове віднайшли підземні гробниці (вперше це сталося ще в VI столітті) з останками тисяч християнських мучеників, католицька церква вирішила за допомогою знахідки виправити наслідки Реформації. Тоді нова релігія в слідуванні простоті скасувала більшу частину таїнств, знищила чимало ікон, реліквій, не гребуючи мощами святих. У відповідь Ватикан наказав ексгумувати скелети з катакомб і встановити їх у церквах Німеччини, Австрії та Швейцарії, замінивши мощі.
Але служителі церков і монастирів пішли далі й одягли на скелети ошатні костюми, перуки й в буквальному сенсі вкрили їх коштовностями: коронами, мереживними обладунками, десятками каблучок тощо. Кожна кісточка покривалася найтоншою тканиною, на яку потім кріпилися коштовності. Золото та дорогі тканини зазвичай підносили місцеві багатії в якості пожертви. У XVI-XVII століттях кожна маленька церква Німеччини чи монастир мали свого «святого»; нерідко багаті сім'ї виписували останки з Риму для своїх домашніх каплиць. Робилось це з метою продемонструвати пастві небесні скарби, які чекають в загробному житті.
Хоча ці релігійні реліквії й важливі з погляду історії, та все одно контент чутливий, тому я частково відредагувала фото. Якщо вас зацікавила тема, оригінали можна побачити за посиланням.
Традиція прикрашання скелетів в релігійних цілях тривала майже два століття, аж поки не стала занадто бентежною. Більшість скелетів були знищені, якісь просто прибрали, тож віднайти зараз прояви цього моторошного мистецтва нелегко. Фотограф Пол Кудунаріс присвятив свою творчість збору інформації про незвичні ритуальні традиції і його захоплення почалось саме з римських катакомб.
Подорожуючи світом в пошуку найнезвичніших святинь та найдивовижніших історій Пол побував у 30 країнах і, за його словами, встиг стати свідком навіть містичних випадків. Його книги розкривають культурну та історичну відносність поняття смерті, від релігійних практик до декоративних святкувань. Подібне, незвичне для нас ставлення до останків Пол пояснює тим, що раніше смерть була «розмитою» межею між двома світами й люди намагались підтримувати цей зв’язок. В той час як сучасний культ індивідуалізму й прогресу формує суспільство, орієнтоване на майбутнє без прив’язки до минулого.
Наталія Орінго
