Людина від природи охоче лізе в найдивніші місця й освоювоює найбільш недружні умови. Людина підкорила гори, пустелі і тундру, освоїлася в найрізноманітніших куточках землі і навіть вийшла в море. Настала черга повітря. Однак із цією стихією виявилося найскладніше.
Мрія про польоти була з людством із найдавніших часів, мало не доісторичних. Практично в будь-якій культурі є розповіді про всіляку магію, що давала людям здатність літати: крилаті сандалі Персея, арабський килим-літак, кельтські летючі колісниці, зілля середньовічних алхіміків та відьом... Однак уже в незапам'ятні часи до нашої ери десь у Малій Азії спробували поглянути на мрії про політ із технічного погляду. Так з'явився міф про майстра Дедала та його сина Ікара, які сконструювали перші у світі штучні крила. Міф потрапив на острів Крит, а потім і до Греції, де пізніше надихнув багатьох філософів на експерименти. Декому вони навіть вдавалися: наприклад, грецький математик Архіт приблизно 400 року до н.е. сконструював літальний пристрій у вигляді птаха, що міг підніматися в повітря і навіть пролетів за сучасними мірками близько 200 метрів. Чим приводився в рух штучний птах, на жаль, незрозуміло: римський письменник Авл Геллій, який переказує цю історію, стверджує, що птах рухався за допомогою «аури або духу».
Приблизно в той самий час із літальними апаратами експериментували на іншому кінці світу - в Китаї. І навіть досягли певних успіхів, винайшовши повітряного змія! Заповзятливі китайці тут же знайшли йому безліч застосувань: від приладу для вимірювання великих відстаней до сигнальних пристроїв. А ще до повітряного змія можна було приробити струни, і він починав видавати мелодійні звуки! Китайські інженери і літати з їхньою допомогою намагалися, проте безуспішно. Повітря відмовлялося підкорятися людям, а закони фізики, навіть будучи невідомими, залишалися нещадними.
У Європі про повітряних зміїв дізналися тільки в XVII столітті. Англійська гравюра 1635 року
У Середні віки люди по всьому світу продовжували експериментувати, проте багато сотень років ніякого прогресу не було. Прорив настав у XIII столітті, коли в Китаї все-таки зуміли підняти людину в повітря за допомогою повітряного змія. З Китаю чудовий винахід потрапив до Японії, де набув неабиякої популярності, а заодно стал використовуватися вельми специфічним чином: для полегшення злодіям доступу до будинків і дахів. Зрештою, було ухвалено закон, що забороняє по всій Японії повітряні змії для перенесення людей. За легендою, закон ухвалили після гучного пограбування, яке скоїв Ісікава Гоемон, японський аналог Робіна Гуда (тільки, на відміну від нього, абсолютно реальний). Розповідають, що Гоемон за допомогою такого повітряного змія піднявся на дах замку Нагоя, який був прикрашений статуями риб з лускою з чистого золота. Гоемон дістався даху, спокійно зняв зі статуй усю луску і так само спокійно спустився з нею вниз. Є, від чого занепокоїтися!
У Європі в цей же час експериментів було не менше. Щоправда, в Європі безстрашні дослідники чомусь воліли експериментувати на собі. У XI столітті Ейлмер з Малмсбері, британський чернець і астроном, надихнувся міфом про Дедала і вирішив його повторити. Він спорудив великі крила, прикріпив їх до рук і ніг і зістрибнув з вежі. На очах своїх побратимів по монастирю він пролетів майже 200 метрів, після чого впав на землю, зламавши обидві ноги. Після цього експерименту Ейлмер кульгав усе життя, проте шкодував не про те, що взагалі це затіяв, а про те, що не здогадався спорудити «хвіст» для балансу. Чотири століття потому схожий експеримент спробував здійснити Джованні Даміано, італійський алхімік, який служив при шотландському дворі. Він стрибнув зі стіни замку з крилами, обшитими курячим пір'ям, пролетів трохи, приземлився невдало і теж зламав ногу. Щоправда, свою невдачу пояснював тим, що взяв неправильне пір'я: куряче замість орлиного (за деякими джерелами, він узагалі стверджував, що його обдурили і спеціально підкинули куряче пір'я, щоб зірвати експеримент).
У XX столітті в монастирі Малмсбері Ейлмера увічнили на вітражі
Загалом, довгий час спроби людини підкорити повітря закінчувалися або трагічно, або смішно. Лише в Новий час і епоху Просвітництва намітився певний прогрес: закони фізики почали потихеньку відкриватися людям, а політ птахів і устрій крила перестали бути дивом і перетворилися на складне механічне явище, яке потребує вивчення. Уже в XVII столітті окремі сміливі інженери почали створювати реалістичні проєкти літальних апаратів. Утім, деякі нереалістичні проєкти виявлялися ще цікавішими. Наприклад, 1670 року Франческо Лана де Терці, португальський священик, а заодно математик, створив креслення оригінального повітряного корабля. Він мав вигляд справжнісінького корабля, з палубою, вітрилами і щоглою. До щогли були прикріплені чотири порожнисті сфери. За задумом де Терці, вони мали бути заповнені... вакуумом! Підйомна сила корабля забезпечувалася за рахунок того, що вакуум незрівнянно легший за повітря: повітря саме виштовхуватиме вакуумні сфери вгору. Найцікавіше в цій ідеї те, що вона чудово математично обґрунтована, і в теорії такий корабель навіть можна створити. Проблема в іншому - жоден відомий матеріал не витримує колосальної різниці тисків. Однак фізики досі на повному серйозі шукають матеріал, який буде досить міцним! Ось так ученому з XVII століття вдалося спантеличити своїх колег аж до XXI.
Так виглядав «вакуумний дирижабль» на оригінальних зображеннях
Але справжнім роком народження авіації варто визнати 1783 рік. Цього року відбулося одразу кілька епохальних подій: було запущено першу повітряну кулю, наповнену воднем; у повітря піднялася перша повітряна куля з людьми; повітряна куля з людиною на борту піднялася на висоту 3000 м. Перші два - заслуга братів-інженерів Монгольф'є, третього - їхніх колег, братів Робер. Це був воістину історичний рік і логічний розвиток ідей Просвітництва: якщо довго і наполегливо розвивати людський розум, то він зможе покинути землю і спрямуватися до неба в прямому сенсі слова! Щоправда, кулі-«монгольф'єри» не мали механізмів управління і летіли куди їм заманеться (тому їх доводилося фіксувати канатами). Однак це вже були дрібниці. Головне - людина піднялася в повітря!
А остаточно надав авіації сучасного вигляду англійський винахідник сер Джордж Кейлі. Це був справжній фанат авіації, який присвятив їй усе життя - у прямому сенсі слова. Першу концепцію аероплана і принципи його польоту він сформулював 1799 року; першу велику модель планера побудував (і вдало запустив!) 1809 року; після цього були довгі роки розрахунків, роботи, експериментів і ретельного вивчення аеродинаміки - дисципліни настільки ж неймовірної, як для нас, наприклад, марсіанська зоологія. Проте, його праці увінчалися грандіозним успіхом: 1853 року на планері, побудованому за кресленнями Кейлі, піднявся в повітря перший в історії льотчик!..
...далі будуть, як відомо, брати Райт, і Отто Лілієнталь, відважний авіатор-експериментатор, - а там недалеко й до перших військових льотчиків першої великої війни... Зупинимося, мабуть, на Монгольф'є, Роберах та серові Кейлі, та на їхньому нерозсудливості й оптимізмі. Нехай небо залишиться для нас привабливим і нестрашним.
На фото: підвіс "Повітряна куля"
