Весняне тепло вмикає «зелене світло» для змін, що відбуваються як в природі, так і в нашому емоційному стані. Ми легше прокидаємось вранці й охочіше беремося до справ, сміливіше будуємо плани та легше сприймаємо невдачі. І звісно, не припиняємо мріяти.

Про користь мрій вже багато було сказано майстрами пера, а в сучасному світі навіть прагматики й люди без бурхливої уяви вдаюся до сеансів мрійливого байдикування. Бо інколи здається, що впоратись з безладом навкруги можливо лише за допомогою колективного мріяння про перемогу здорового глузду. А як впливає на наші мрії весна?

За наявності однієї великої мрії про нашу перемогу для маленьких бажань залишається не так вже й багато місця. Та все ж, розбурхані теплим вітерцем, де-не-де пролітають несерйозні бешкетливі «мрійчики»: про нові туфлі, про вікенд за містом чи хоча б один день, коли нікуди не треба поспішати. Вони настирливо кружляють, збивають з ніг один одного і намагаються протиснутися уперед, бо вже втомились чекати своєї черги. А ми прискіпливо оглядаємо кожне бажаннячко і знову обираємо більш нагальні потреби, міркуючи, що ще не настав час для себе.

В такому ритмі живе чимало жінок і не тільки впродовж останніх років. Сучасний світ вимагає віддачі, не зважаючи на тендітність плечей й ніжність рук. А ми у відповідь навчилися ховати під одягом важкі обладунки та повсякчас тримати нагостреною зброю — у світі, побудованому чоловіками для чоловіків, свої стандарти приязності. Проте за бронею так само пульсує палке жіноче серце. Це завдяки йому ми можемо почути без слів та відповісти самим лише поглядом, а ще любити, чекати, зціляти та пробачати. І десь в його вразливій глибині народжуються найпотаємніші мрії. Мрії сильних жінок, які вміють боротися, але прагнуть миру.

Для ілюстрацій використані фотографії прикрас-фіналістів різних сезонів конкурсу «Срібна мрія». Створені за ескізами, в яких дивним чином сплелись в єдиний візерунок сила й слабкість, жіночність й відвага, тендітність й рішучість.

Наталія Орінго