Кого тільки не зустрінеш в казках! Красуні принцеси, хоробрі лицарі та страшні розбійники, мудрі старці, величезні дракони та тварини з даром мови… Цікаво, а чи зустрічаються в казках ювеліри?

Підозрюю, усі ми читали в дитинстві казку про Срібне копитце – принаймні мене оповідання про козлика, з-під копит якого сиплються дорогоцінні камінці (там навіть назва вказана: хризоліти) малою прямо-таки зачаровувала. Але здебільшого ювелірні прикраси існують в казках самі по собі, або прикрашаючи принцес та королів й дражнячи уяви читача, або даруючи якісь магічні здібності, без уточнення про те, хто й коли їх створив. До речі, чи задумувалися ви про те, що Саурона теж у певному сенсі можна назвати ювеліром?

Це потрібно виправити – подумала я, и полізла у казки народів світу. Відкинемо горезвісну «Малахітову скринку» (чомусь навіть у казках у недобрих сусідів діється якась хтонь) і подивимося, хто і де ще згадував славетну професію ювеліра.

Більше всього порадували чехи – серед їх казок швидко віднайшлася одна з промовистою назвою «Мудрий ювелір». Вона оповідає про хлопця-сироту Радоша, який одного разу через вікно побачив, як працюють ювеліри. Тонка робота заворожила хлопця і він вирішив будь-що опанувати цю складну науку. Пощастило йому знайти доброго майстра-ювеліра, що погодився взяти хлопця в навчання безкоштовно. Трохи сумлінної праці і через деякий час  Радош вже «робив персні, сережки та браслети не гірше за майстра». Далі у казці, як і годиться, з’явилася принцеса, причарована красою гарнітуру, що зробив хлопець, і через деякий час усе закінчилося весіллям, на якому «принцеса сяяла в коштовностях, які її наречений зробив власними руками». А особливо мені сподобалося завершення казки:

«Радош правив мудро, як жоден король перед ним, і народ його любив.

Було в нього кілька синів, і кожен із них мав із дитинства вчитися якогось ремесла. Але чи були вони так само розумні, як їхній батько, невідомо».

На фото: каблучка "Комета 2"

Зовсім у протилежному світі малює ювелірів індійська казка «Жадібний ювелір», що оповідає про заможного ювеліра, який відправився торгувати в інші країни. Прибувши в одне місто, він побачив там статую, прикрашену величезним діамантом. Побачив наш ювелір діамант – і втратив розум (нічим іншим пояснити те, що поважна і багата людина полізла красти камінець зі статуї, я не можу). Майстра, звісно, спіймали, змусили віддати усі свої зоощадження і з тих пір він став жебраком. Мабуть, ця історія повинна нас чомусь научити…

На фото: підвіс "Паривар"

…але краще, думаю, навчатися на прикладі казки з «Тисячі та однієї ночі», «Про ювеліра та трьох незнайомців».

Жив-був на світі бідний чоловік, і думав він, що йому робити. За порадою дружини він звернувся за допомогою до друзів, і один з друзів позичив йому п’ятсот дінарів. За той кошт наш герой відкрив власну справу й став ювеліром, але справи не поспішали покращуватися. Одного дня у майстерню прийшли люди та повідомили гарну новину – виявляється, батько чоловіка залишив йому спадок, «близько тридцяти тисяч динарів і дороге каміння та цінні метали». Після цього в майстерню завітала гарна жінка та замовила коштовні прикраси, а після цього замовлення справи пішли угору.

Ставши багатою та щасливою людиною, ювелір відправився до друга, щоб як слід його віддячити. Але той не взяв назад боргу, а натомість розповів,  що і спадщина, і перше замовлення – усе було його рук справою, бо він дуже хотів допомогти другові, не зобов’язуючи його. Що тут можна сказати - усім би таких друзів.

На фото: каблучка "Самарканд"

А які казки про ювелірів знаєте ви?

Ольга Орінго