Якщо поглянути на репутацію цих двох комах, то на чийому боці симпатія — сумнівів немає. Працьовита, організована та соціалізована мураха чітко дотримується правил мурашника, виконує до останнього усі покладені на неї обов’язки і живе, як частина чогось більшого. Рід мурах існує більше ніж сто мільйонів років, а загальна маса мурах на Землі складає 20% від популяції людей. Це ж просто відмінники світу комах! А що гарного можна сказати про мерзотника-таргана?

В різних країнах тарганам давали прізвиська, як інородцям чи окупантам, підкреслюючи непричетність та велику нелюбов людства до тих, хто з ними завжди поруч. В Україні є для них різні імена: прусаки, шваби та москалі. Цікаво, чи зверталися таргани з петицією, як орки, що їм образливо бути москалями?

У москалів рудих тарганів кличуть прусаками, бо нібито їх завезли вояки у ранцях з російсько-прусської війни (XVIII ст.) А от серби, німці та чехи тарганів кличуть росіянами та стверджують, що надокучливу істоту завезли саме з росії... Якісь дивні дива відбуваються з цими комахами — чиї вони та звідки?

Таргани на планеті царювали задовго до людей, динозаврів та мурах — дослідники вважають, що перші таргани з’явилися аж триста мільйонів років тому! На Землі тарганів не знайшли хіба що в Антарктиді, та й може не дуже ретельно шукали, бо холодно. Тобто, поки пару мільйонів років тому не зародилося людство, таргани нормально відчували себе самі по собі, та й потім теж не сумували. І тільки десь останні тисячу років людству заважає сусідство з тарганами, а до використання важкої хімічної зброї боротьба дійшла лише в останні століття.

Тільки 1% від усіх тисяч порід тарганів можуть нашкодити людині, та не любимо ми усіх гуртом, без відокремлення, хоча таргани набагато більше схожі на звичайних людей, ніж мурахи! Подивіться: таргани збираються разом лише за необхідністю, а потім розбігаються без жалю, несуть за собою шлейф проблем з минулих місць, уперто лізуть зі своїми вусами не в свої справи, а якщо впадуть раптом лапами доверху, перевертатися треба буде самотужки. В тарганів не буває спільного дому-тарганятника, складної ієрархії чи особливої місії, вони нахабні, зухвалі та настільки незалежні і самовпевнені, що можуть жити не те що без спільноти, а й без голови. Ну точно як люди. 

До речі, от цікаво, а чому кажуть «таргани в голові»?

Я однаково ставлюся майже до усіх місцевих комах, тільки з комарами поки що не знайшла спільну мову, за «попити крові зараз» вони порушують усі кордони — от кого б я точно назвала клятим іменем.

А от розумнички-таргани з першого разу розуміли чітке прохання не лізти від захаращених сусідів в доглянуту квартиру. Ділових мурашок-розвідників, які розширюють межі своєї території, хоч і треба умовляти щороку заново на весні, але потім вони чесно не турбують у домі.

Бджоли та шмелі дуже чемні та заклопотані, а оси хизуються стрункістю та живучістю. Хрущі виглядають крутезними, але насправді ніжні й наївні. А от червоно-чорні букашки, сонечка та солдатик, напроти, видаються милими, а насправді хижаки та навіть канібали… 

Варто лише зупинитися, уважно придивитися навколо, очі звикають, і я бачу, як безліч представників дрібних світів шарудять, дзижчать, пурхають та метушаться.

Так само як люди. Інколи, коли повзаю у кущах і фотографую комах, теж відчуваю себе частиною дуже дрібного світа, за якою спостерігає чиєсь велетеньске око... 

Сподіваюся, наступаючий тиждень буде цікавим для усіх дослідників та філософів. І для естетів і поціновувачів ювелірного мистецтва теж. 

ОМ