Натхнення — все що потрібно Майстру від Музи. Знаючи мінливий характер Муз, від них багато не очікують: достатньо легкого шепотіння цієї гості, щоб у голові завирували ідеї, а руки жадібно брались за роботу.

Тож коли творчий союз двох особистостей іменують Майстром та Музою, може скластись враження, що перед нами невтомний трудоголік та ледачий гедоніст. Ба більше, ринкові відносини в сучасному світі приписують оплачувати Музам-амбасадоркам їхню прихильність до бренду. Не будемо буркотіти з приводу прагматичності сучасних дарувальниць натхнення. Краще відшукаємо реальну історію, коли і Муза, і її Майстер ідеально доповнювали одне одного. І результатом їхньої колаборації ставало щось нове, прекрасне і захопливе.  Наприклад, прикраси.

Гадаю, Ів Сен-Лорану не раз заздрили колеги-кутюр’є, бо такої кількості яскравих подруг у близькому колі спілкування не було в жодного з них. І мова не про моделей в штаті модного дому. Катрін Деньов, Верушка, Бетті Катру, Палома Пікассо та Лулу де ла Фалез — кожну з них журналісти йменували музою великого модельєра і лише одна з цих приголомшливих жінок впродовж 30 років була його правою рукою.

«…справжнім талантом була її чарівність. Особлива. Зворушлива. Це була дивна сила дару легкості, поєднана з бездоганною гостротою та почуттям стилю. Інтуїтивна, вроджена, особлива. Її присутність поруч зі мною була мрією», — так віддано писав Ів Сен-Лоран про Лулу де ла Фалез.

Випадкова зустріч у 1968 році зачарувала обох. Він не вагаючись запропонував богемній красуні в чурбані та оберемках браслетів посаду у своєму модному домі. Враховуючи виважений стиль модельєра, який поєднував жіночне та мужнє, створюючи сучасну класику, це доволі неочікувано. Можливо, тут зіграла свою роль прихована любов кутюр’є до етнічної та орієнтальної яскравості. Він народився і 17 років прожив в Алжирі, але поки що дуже обережно додавав елементи з дерева, шкіри та скла до своїх стриманих колекцій. Так, в 1960-х в модному домі YSL вже існувала окрема лінія прикрас, але до появи Лулу де ла Фалез, можна сказати, що це точно була не сильна сторона дизайнерів Ів Сен-Лорана. Доволі дивно, адже свій шлях до світу моди він розпочав з розробки біжутерії для Крістіана Діора.

Отже, все змінилось з приходом Лулу де ла Фалез. Якщо у вашій уяві дівчина YSL – це яскрава, активна, харизматична красуня у високому капелюсі, з купою браслетів та намист, цей образ бренду склався виключно завдяки зусиллям Лулу.

Все коло її обов’язків в модному домі достеменно не знав ніхто. Де ла Фалез стала рушійною силою цього модного дому, а на початку 90-х, коли Сен-Лоран захворів, їй фактично доручили створювати нові колекції. Та здається, головною роллю цієї непересічної жінки було підсилення талантів метра. Абсолютно протилежні за характерами (він задумливий інтроверт, вона вибухова екстравертка), разом вони акумулювали дивовижні ідеї. Два світи, дві різні бульбашки об’єднались в одну — яскраву, райдужну, пульсуючу.

«Вона — це резонатор. Я обговорюю з нею свої ідеї, і вони стають зрозумілішими. Вона ніколи не помиляється», — казав про свою подругу, музу і партнерку Ів Сен-Лоран. А Лулу відповідала: «Я використовую деякі з його ідей і трансформую їх у свої, і так створюється щось нове». Потім Ів використовує мою трансформацію і це як коло: ми підживлюємо одне одного».

Сама Лулу полюбляла купляти речі на блошиному ринку і за словами очевидців, виглядала приголомшливо у найжахливішому одязі. Подейкують, що цю суперздібність вона успадкувала від своєї бабусі Максим. Та колись була успішною моделлю і музою самої Скіапареллі. Навіть існує легенда, що де ла Фалез хрестили краплею парфумів Shocking Schiaparelli.

Лулу де ла Фалез втілювала гедоністичний, шалено романтичний паризький спосіб життя 1970-х років і внесла цю ноту богемності в роботи Saint Laurent. Вона була відома своїм ставленням до ювелірних виробів за принципом «більше — це краще», не відокремлюючи дорогоцінні матеріали від недорогоцінних. Лулу завжди обирала багатошаровість та барвистість. І епоха 1970-х була ідеальним часом для цих експериментів. Ювелірні вироби YSL тоді характеризувалися сміливими, великими формами, насиченими кольорами та яскравим блиском. І цей фірмовий стиль прикрас бренду зберігався впродовж 30 років, лише настроєм підлаштовуючись під мінливі тенденції. Зрештою було відкрито окремий бутік, де на вітринах виблискували лише аксесуари бренду: настільки самобутніми були твори Лулу де ла Фалез.

Тому, коли дизайнерка відійшла за світи, через три роки після смерті великого метра, в Парижі казали, що бренд YSL осиротів удруге.

Наталія Орінго