У пошуках натхнення і спробах вхопити Пегаса за хвіст неабияк допоможуть книжки про творчість. Насправді, їх написано дуже багато – наше завдання лише обрати з них ті, які відгукнуться, а не роздратують, освіжать погляд на речі, а не неприємно здивують (адже у творчості можливо все). Пропоную відправитися за друкованими путівниками у країну втілених мрій до нашого чи не найулюбленішого в Орінго видавництва: Arthuss.

 Workflow: Практичний посібник до творчого процесу Дорона Маєра – і справді готовий і максимально зручний посібник із творчого процесу. Срібний Пегас натхнення – це чудово, але що робити, якщо у вас творча професія, а музи вирішили піти у відпустку? Або якщо вам терміново потрібна нова, свіжа і бажано геніальна ідея, а мозок відмовляється її генерувати, чи якщо ідей ніби як і багато, але усі вони впевнено прямують у творчий глухий кут?

Workflow – це прості, структуровані та прозорі рекомендації, як перетворити хаотичні думки на концепцію, а концепцію довести до втілення. Одна з найцікавіших речей тут –  це простота і чіткість рекомендацій: чимось схоже на кулінарну книгу з випікання ідей: ви знайдете у ній вказівки, де шукати натхнення, коли воно зовсім вичерпалось, як дивитись на звичайні речі з незвичних боків, а головне – як організувати творчий процес так, щоб ідеї все-таки дійшли до стадії втілення, а не сумно припадали пилом.

І невеличка надихаюча цитата: "Натхнення — як дикий звір; воно прийде до вас тільки якщо ви розслабитемя й дасте йому час. Якщо ви будете гнатися за ним — воно втече."

 Книга нідерландського дизайнера Рюбена Патера «Політика дизайну» – наочний приклад того, що дизайн – не те, чим здається, а візуальна мова часто може яскраво розповісти про те, про що замовчує мова словесна. У цій книзі розповідається, як дизайн часом говорить більше, ніж розраховує дизайнер, як по-різному в різних культурах сприймаються зображення, як за  допомогою шрифту зробити свої слова переконливішими...

А ще, до речі, про те, як не дуже точна географічна карта може впливати на сприйняття зовнішньої політики. Те, що проекція Меркатора незаслужено збільшила Росію – відомий факт. Однак це далеко не єдине спотворення, втім, і не єдиний канон карти. Як вам, наприклад, карта, орієнтована на південь, з Австралією в центрі світу? З одного боку, це всього лише зображення, з іншого ж – зображення говорять із нами постійно, як і слова. Можливо, поспостерігавши за тим, як це відбувається, ви й самі захочете поекспериментувати з візуальною мовою?

 А от Вілл Гомперц, автор книги «Що це взагалі таке?», на відміну від двох попередніх авторів, взагалі не дизайнер. Він – колишній директор знаменитої лондонської галереї Тейт, найбільшого у світі зібрання британського мистецтва, особливо сучасного. Не важко здогадатися, про що буде його книжка: огляд мистецтва за останні 150 років.

Для історії, якщо вдуматися, це термін зовсім невеликий, однак у нього встигло вкластися стільки ідей, проривів, досягнень і провокацій, що непосвяченій людині без путівника не розібратися. Саме таким путівником і є книжка Гомперца: вона розповідає, як розуміти різні види і напрямки сучасного мистецтва, чому в галереях часом опиняються різні дивні і дуже речі, а головне – чому воно має вигляд простого і навіть примітивного, але насправді в чомусь навіть складніше за класичний живопис. Якщо останнім часом на виставках та галереях вам хочеться схопитися за голову і висловитися на тему того, що навіть п’ятирічна дитина може краще, ця книга чекає саме на вас!

Поділіться: а за якими книжками ви тягнетеся у пошуках натхнення?

Ольга Орінго