Було б бажання – а форма для мистецтва (та протесту) завжди знайдеться. І іноді гострі теми можуть ховатися за м’якими, різнокольоровими і кумедними об’єктами…

Що ви уявляєте під текстильним мистецтвом? Яскраві плюшеві іграшки, затишні стьобані ковдри? Наталі Бекстер змусить вас змінити думку. Ця американська художниця з Кентуккі перетворює звичайні тканини на провокативні арт-об’єкти, які спонукають роздумувати про політику, гендерні стереотипи та проблеми нашого суспільства. Головна зброя Наталі – іі гумор та, мабуть, невгамовний оптимізм: адже їй довелося починати буквально з нічого і долати шквал критики.

«Моя бабуся вчила мене шити. Тепер я шию, щоб показати: те, що вважають "жіночим", може бути потужним. Коли ти обертаєш пістолет у рожеву тканину, ти змінюєш його значення», – згадувала Наталі. Справді, вона навчилася шиттю від своєї бабусі по материнській лінії, але довгий час не використовувала цю навичку: увесь час поглинало навчання. Та в якийсь момент мисткиня відчула, що втомилася проводити весь час за комп’ютером і хоче робити щось руками – наприклад, дошити бабусину ковдру. А за кілька місяців по всім каналам пройшов вал сумних новин про смертельну стрілянину у Сполучених Штатах. Якимось чином ці два факти об’єдналися в одну думку: «А як би виглядала стіна зі стьобаними м’якими пістолетами?».

Своєї майстерні у Наталі не було: м’які пістолети народжувалися у її орендованій квартирі. Деякий час вона побоювалася: що їй робити з усією цією «зброєю», якщо проект не злетить? Але його чекав неабиякий успіх.

«Warm Gun», «Тепла рушниця» — це колекція м’яких, яскраво оздоблених пістолетів із тканини. Вони були б доречніші у дитячій кімнаті, а не в арт-галереї і саме тому, напевно, викликають таке сильне враження і наочно критикують культуру зброї та романтизацію насильства.

Як ви здогадуєтеся, на світі існує чимало людей, яким насильство подобається, а м’які рожеві пістолетики – ні. Тому разом зі захватом Наталі Бекстер отримала чимало критики, яку перетворила у свій наступний проєкт «Alt Caps». У цій серії вона перетворює негативні коментарі з інтернету на яскраві текстильні банери. Ворожнечі вислови, в яких сумніваються в психічному стані, таланті та адекватності мисткині, ба більше – радять їй самій застрелитися, багатьох би засмутили, але Бекстер вирішила над ними посміятися: «Коли ти смієшся над чимось, ти позбавляєш це влади над собою». Замість того, щоб ігнорувати або видаляти ці коментарі, Бекстер використала їх як матеріал для своїх робіт, створюючи банери, що нагадують ті, які використовували суфражистки або сучасні протестувальники. Ненависницька критика, загорнута у м’яку рожеву тканину з китицями – це кумедно, і це теж обеззброює ненависників.

І ще один проєкт Бекстер, про який не можна не згадати – «Flag Quilts» — надмірно розцяцьковані  м’які версії американського прапору з політичними гаслами, які шилися у той час, коли вельми нешанований Трамп приходив до влади в перший раз. Мисткиня перетворила прапори, які зазвичай об’єднують, на засіб розколу — щоб звернути увагу на те, що залишається за кадром: гендерну нерівність, мілітаризм, ілюзії єдності. Наприклад, на одній із ковдр Бекстер зображує орла — класичний символ США — у супроводі напису «Made by Hands You Don’t See» («Зроблено руками, які ви не бачите»), натякаючи на невидимість жіночої праці.

«Це був мій спосіб впоратися з панікою під час виборів. Замість того, щоб ридати перед телевізором, я шила пародії. Кожен стібок був медитацією».

Як бачимо, в умілих руках навіть текстиль може стати провокацією – і неабиякою! Бекстер надала технікам, традиційно асоційованим з «жіночим» ремеслом, зовсім інший підтекст. Її роботи нагадують: м’якість — не слабкість, а інструмент сили.

__

Для статті використані матеріали з книги «Велика важлива книга про мистецтво (тепер і про жінок)» Даніелле Кризи.

Офіційний сайт Наталі Бекстер: www.nataliebaxter.com 
Instagram: @nataliehbaxter 

Ольга Орінго