Вища точка алхімії, те, заради чого вона власне і існує - це так звана Велика Справа, або ж Magnum Opus, процес створення філософського каменю. Ні, до того каменя, за яким полював Волан-де-Морт у першій книжці про Гаррі Поттера, він має досить опосередкований стосунок. Середньовічні алхімики уявляли філософський камінь як досконалу, чисту речовину, що не мала ніяких недоліків і була ідеальною настільки, що могла як би виправляти інші речовини. Саме так і працював механізм перетворення неблагородних металів на золото - який-небудь недосконалий свинець під час взаємодії з філософським каменем сам становився ідеальним металом, тобто золотом. Чому так? Бо золото не взаємодіє майже ні з якими речовинами, не іржавіє, не псується від кислот, воно стійке і самодостатнє - тому й ідеальне, гідний товариш філософського каменю.

Але як же отримати цей самий камінь? Завдання для справжнього вченого, адже потрібно з недосконалих речовин - сірки, ртуті, свинця - створити ідеал,  для чого знадобиться ланцюг довгих складних трансформацій. При цьому бажано нічого не спалити і не підірвати (недарма алхімічні лабораторії розташовували десь у баштах чи підвалах подалі від людей).

На фото: підвіс "Страж Середньовіччя"

По-перше, потрібно очистити і підготувати усі елементи, розкласти на максимально прості складові частини. Ця стадія називається "чорною роботою" або ж нігредо, має вона і менш веселу назву: фаза смерті, оскільки складові майбутнього філософського каменю мають померти, розпастися, перетворитися на невиразну масу - заради того, щоб переродитися на наступному етапі. Утім, справжньому алхіміку важливо не те, щоб у колбі розпалися ртуть і свинець, а щоб на етапі нігредо розділилися його власна душа. Вся річ у тім, що створити досконалу речовину може лише досконала людина. Тому алхімічна справа - це не тільки, і навіть не стільки про трансформацію речовин, це насамперед про трансформацію душі. Що, як ви розумієте, праця складніша за хімічну... 

David Herrias. Nigredo.

Отже, у колбі відокремилися свинець, сірка і ртуть, а душа алхіміка дізналася про власні складові частини і жахнулася. Що далі? "Альбедо", або ж "біла робота" - етап, коли, пройшовши через розпад і ніщо, речовина очищається і воскресає, перетворюючись на іншу, цільну і благородну. Для вмісту колби це означає перехід у стадію малого філософського каменю, що очищає метали до срібла - так, такий теж існував! Для душі ж - це набуття ясності думок і мудрості, усвідомлення і свого роду мале просвітлення.

Наступний етап - "цитринітас", "жовта робота", найменш відомий та описаний. В цей час речовина в колбі насичується, зріє і досягає максимальної цілісності - приблизно те ж саме відбувається і з душею. Цитринітас - етап набуття зрілості та вищої свідомості, вміння сприймати світ у його повноті, доброзичливо й зацікавлено; для цього нарешті з'являються і сили, і бажання. 

Здавалося б, ось вона, вища точка і вища зрілість. Але ні, все це - лише підготовка до справжньої Роботи з великої літери, до грандіозного прориву! Вміст колби робить ривок - і досягає досконалості філософського каменю. Душа ж аналогічним ривком досягає вищого рівня буття, отримує вищу духовну мудрість - а тіло, за чутками, як побічний ефект отримує вічне життя. Ця стадія називається "рубедо", або ж "червона робота", робота вогню, в якому згорає старе і виковується нове.

Алхіміки минулого (і духовні шукачі сьогодення, на кшталт Карла Густава Юнга) полюбляли зашифровувати етапи і поняття Magnum Opus за допомогою різних символів, наприклад, за допомогою птахів. Як ви думаєте, озброївшись усіма необхідними знаннями, яким етапам відповідають ворон, лебідь, пелікан і фенікс? Давайте перевіримо, чи змогли б ви стати правильними алхіміками 

Ольга Орінго