Соковиті яблука, вихоплені сонячним променем, напівпрозорий виноград, золотавий сир на срібному блюді… Рука так й тягнеться, але де там – ні торкнутися, ні вкусити, адже уся ця смакота… намальована. Навіщо звична уся нам їжа з’являлася на картинах і про що вона може розповісти? Розберемося разом!
Малювати їжу почали ще за часів Давньої Греції та Риму – вважалося гарною ідеєю увічнити свій пир. Не відставав й Єгипет, щоправда там смаколики малювалися безпосередньо на стінах поховальних камер – саме цим повинні були питатися мертві (тож, мабуть, майстерність художника мала неабияку роль). За часів Середньовіччя їжа отримала символічний характер – іноді апетитні полотна нагадували про швидкоплинність життя та земних задоволень, іноді розповідали про заможність замовника чи взагалі були складною алегорією. Ну а чим далі, тим більш химерною ставала зображена їжа і цікавішим - сенс намальованого...
Антуан Воллон "Шматок масла"
Якщо вже мова зайшла про незвичайність, то просто не можна не згадати "Вертумн" італійського художника Джузеппе Арчімбольдо. Щоправда, це не натюрморт, а портрет, майстерно складений з овочів і фруктів. Формально це зображення римського бога Вертумна, який відповідав за зміну пір року, поля, сади і врожай. Однак не все так просто. В обличчі Вертумна виразно проглядаються риси імператора Рудольфа II.
Рудольф II був володарем Священної Римської імперії в XVI столітті, покровителем мистецтв, захопленим окультистом і трохи алхіміком, тобто – вельми цікавою особистістю. Мабуть, Арчімбольдо хотів трохи полестити імператору, зобразивши того в образі бога родючості. Мовляв, як Вертумн дає достаток полям, так і його величність – усій країні... Що, до речі, було не зовсім правдою: правитель із Рудольфа був так собі (алхімік із нього був набагато кращим). Зате лестощі художника подарували нам дивовижну картину – з одного боку, абсолютно несерйозну і кумедну, з іншого – глибоко символічну. Кожен плід і кожна рослина на портреті щось означають. Так, наприклад, кукурудза натякає на багатство і впливовість імперії, якій були доступні ці рідкісні й нові заокеанські ласощі. І таких символів – ціла картина!.. Цікаво, а як сам імператор поставився до такого свого портрету?
Помилувавшися портретом імператора, звернемося до не менш незвичайної картини "Натюрморт із сирами, мигдалем і кренделями". На перший погляд – класичний голландський натюрморт. У XVII столітті голландці та фламандці створили цілий жанр "голландського натюрморту" з безліччю піджанрів: "сніданок", "бенкет", "кухня", "квітковий", "вчений"... Мабуть, кожний, хто хоч трохи цікавився живописом, хоч раз у житті бачив ці неймовірно апетитні картини. Іноді їх створювали як алегорії, в яких кожен предмет щось значив. Іноді – просто як зображення красивих і смачних речей, чому б і ні?
Так ось, "Натюрморт із сирами, мигдалем і кренделями" незвичайний насамперед своїм творцем. Точніше, мисткинею. Ця розкішна картина намальована жінкою, художницею на ім'я Клара Петерс. Замислимося: у XVII столітті, не особливо доброзичливому до жінок, Клара Петерс змогла не тільки досягти успіху в живописі, а й навіть вступити до гільдії художників! Справа для тих часів дійсно немислима. Вона працювала в жанрі так званого "розкішного" натюрморту і створила безліч прекрасних картин. На жаль, про її життя ми знаємо мізерно мало – довгий час Клара та її творчість дослідників не цікавили. Насамперед, тому що Клара була жінкою – і її творчість априорі сприймалася як "другорядна" і "нецікава". Тільки зараз дослідники і мистецтвознавці нарешті стали віддавати їй належне.
До речі, придивіться до померанчового графіна, точніше, до його металевої кришки. На цій самій кришці художниця розмістила власний крихітний автопортрет! Ось вона, в білому чепці, відбивається в полірованому металі.
Третя картина, про яку сьогодні піде мова – повна протилежність попереднім двом, складним, з безліччю дрібних деталей і алюзій. Вона максимально проста, і з цієї ж причини досить складна для розуміння. Це натюрморт під назвою "Шість плодів хурми", створений китайським художником Му Ци в XIII столітті. Му Ци був не тільки художником, але за сумісництвом ще й буддійським ченцем. Це сильно вплинуло на його творчість: "Шість плодів хурми", по суті своїй – вправа на наближення до просвітлення, принаймні, саме так вважають мистецтвознавці.
Справді, картина здається невимушено-простою, проте в цій невигадливості криється дуже багато чого. Зверніть увагу, наприклад, на те, що всі шість плодів намальовані пензлем і чорнилом. Більше художник нічого не використовував. Однак якого розмаїття мазків він зумів домогтися! Кожна хурма має немов своє обличчя, кожна не схожа на інші. А ще поглянеми на хвостики хурми. Це не просто хвостики – це стилізовані ієрогліфи! Я зустрічала думку мистетцтвознаця, який писав, що якщо зрозуміти сенс цієї картини, є шанс наблизитися до розуміння суті буття. Можливо, так і є. А може, суть її якраз у тому, щоб і не намагатися зрозуміти, а просто споглядати?
Не хочу згадувати сучасне мистецтво і досить дивні перформанси з їжею, тож поставлю крапку тут. А які натюрморти подобаються вам (і чи подобаються взагалі) – розповідайте в коментарях!
