Теми екології та екологічності завжди видавалися мені досить складними, бо те, що на поверхні, й те, що у глибині, між собою майже не співпадає. А потім замислилася і зрозуміла — з роками екологічна тема стала чимось на кшталт лакмусового паперу, бо вона проявляє щирість та обізнаність людини краще й безпечніше за будь-яка іншу. 

Легше за усе боротися з вітряками напоказ. Мене нещодавно розвеселили світлини Леонардо Ді Капріо на розгульному весіллі мільярдера Безоса у Венеції. Весіллю передували значні протести у місті, яке й без Безоса страждало від перенасиченості й екологічних проблем. Мільярдер від своїх забаганок не відступився, закинув у бюджет міста три мільйони доларів на еко-програми і далі все відбувалося за планом: гуляли як хотіли.

Але що там робив Леонардо, який за безліччю інтерв’ю вкрай занепокоєний екологією ще з раннього дитинства? Він ховав обличчя за козирком бейсболки. Навіщо їхати туди, де збираються люди, які не поділяють твої цінності, про які ти всюди гучно розповідаєш? Риторичне питання. 

До речі, пригадала ще один скандал, пов’язаний з ним же. Під час зйомок фільму "Пляж" у 2000 році студія 20th Century Fox орендувала знаменитий тайський пляж Майа Бей і задля створення ідеальної картинки знищила природний ландшафт: вирівняли дюни, зняли природний ґрунт, рослинність вирізали чи пересадили та навіть завезли пісок. Актор тоді був досить молодим, але ані від гонорару не відмовився, ані острів не відновлював, хоча вже два роки мав свій фонд захисту дикої природи. 

Можна ще посміятися, згадавши про запальну Грету Тумберг, яка дуже сварила усіх з трибуни ООН за поганий стан екології — багато є історій, як вона потайки користувалася благами шкідливої цивілізації. Наприклад, їхала Німеччиною першим класом у потязі, але зробила правильне фото і розповідала, що сиділа на підлозі. 

Та наразі я не про мистецтво створювати зі звичайних людей легенди на порожньому місці. І навіть не про наше бажання довірливо шукати авторитети, не надто перевіряючи.

В Україні ситуація зі сміттям була катастрофічна завжди, бо навіть розсортоване сміття врешті-решт вивозили на спільний полігон. Промовчу про каналізацію — зношені труби під містами погано витримують новобудови. Знаю, що кажу – нам перед війною впихнули на старовинну вулицю казна-що і усім трубам стало непереливки (чи навпаки – переливки?). А купи сміття, які щоліта дачники залишають на дорозі й у лісі?

Але мене зараз більш за все засмучує полігон з залишками ракет, які збирають у місті й навколо нього. Те, що роблять з екологією постійні вибухи й пожежі ніби й має цікавити борців за майбутнє планети, проте протестувати у Венеції, Данії чи в ООН значно приємніше. І від нашого притрушеного ворога не відкупишся мільйонами чи полум’яними промовами з трибуни. 

Друзі, перепрошую за хвилинку брюзкотіння — інколи варто екологічно проговорювати вголос те, що лоскоче думки. А далі нам потрібно продовжувати своє робити, зокрема й екологію рятувати на додачу до спокою «цивілізованого» світу. 

Увага, питання: які ви маєте власні ритуали збереження природних ресурсів? В мене, наприклад, є дві постійні пляшки для води, щоб не купляти пластикові бутелі.

Зберемо за тиждень спільний пазл порад від людей, які знають ціну життя, а потім зробимо цікавий допис від спільноти для тредсу чи інстаграму. І ще одна з порад принесе комусь дуууже приємний сюрприз. Радість — максимально екологічне почуття!

О.М.