Коли були придумані творчі конкурси? Чи давно люди вирішили, що змагатися можна не тільки на спортивній арені, а й у художній майстерні? Важко сказати. Огляд цього питання зайняв би чимало сторінок, тому сьогоднішня розповідь буде про, ймовірно, найперше і абсолютно точно найнезвичайніше змагання. 

Творчий конкурс, про який піде мова, відбувся на самому початку XVI століття у Флоренції. Цей конкурс був незвичайним відразу з двох причин. По-перше, змагалися не будь-хто, а да Вінчі та Мікеланджело! А по-друге, жоден із них свою конкурсну роботу так і не закінчив. При цьому обидві ненаписані картини справили такий вплив на живопис, яким може похвалитися не кожне завершене полотно. Як же все це вийшло? А ось як.

Голова флорентійського магістрату П'єр Содеріні вирішив прикрасити зал у палаці міської ради. Здавалося б, вирішив і вирішив, але тут справа була далеко не тільки в естетичних пристрастях Содеріні. Флорентійська республіка щойно відбила натиск своїх супротивників - міланців і пізанців, і голова магістрату мав намір прославити перемоги міста і затвердити міць республіки. Він задумав зобразити на стінах залу величні й масштабні батальні сцени, на яких флорентійська армія б'ється із загарбниками. І для такої відповідальної роботи в нього вже було цілих два гідних кандидати - Леонардо да Вінчі та Мікеланджело Буонаротті. Обидва - визнані майстри та імениті художники; кому, як не їм, довірити прославлення Республіки?

Етюди з кіньми для батальної сцени роботи да Вінчі

Содеріні запросив обох художників до Палаццо Веккьо, де засідав магістрат, і запропонував кожному з них зобразити батальну сцену на свій розсуд. А сам він, мовляв, після завершення робіт оцінить результати і вирішить, чиє творіння краще. Справедливості заради, обом художникам була обіцяна солідна плата, але хіба справжні майстри змагаються заради грошей?..

Художники взялися за роботу. Да Вінчі вибрав для своєї фрески сцену з битви при Ангіарі, в якій флорентійці билися з міланцями. Він підійшов до завдання з усією відповідальністю: вивчив хронологію битви, відвідав місце, де вона відбулася, навіть простудіював Плінія Старшого, у працях якого була описана антична техніка воскового живопису. І, звісно ж, зробив величезну кількість ескізів і начерків. Таку ретельність неважко зрозуміти: ця фреска мала стати не тільки знаковою роботою для всієї Флоренції, а й найбільшою картиною да Вінчі: він планував відвести під фреску простір 6,6 на 17,4 метрів!

Копія ескізу «Битви при Ангіарі», зроблена Рубенсом - на жаль, оригінального ескізу да Вінчі не збереглося

Мікеланджело готувався не менш відповідально: він зробив безліч начерків... ні, навіть не до фрески, а до ескізу фрески! Його вибором була битва при Кашині, коли військо міста Піза застало зненацька флорентійських солдатів, які купалися в річці. Однак флорентійці не розгубилися, схопили зброю і не тільки успішно відбили напад, а й здійснили контратаку. Готовий ескіз справив таке величезне враження, що до нього почалося справжнє паломництво художників-початківців, і для зручності огляду його помістили в палац Медічі.

Копія ескізу «Битви при Кашині»

Однак ні да Вінчі, ні Мікеланджело так і не перенесли свої геніальні ескізи на стіни залу. Чому ж так сталося? Да Вінчі підвів перфекціонізм, якщо можна так висловитися: він дуже хотів зобразити батальну сцену в техніці воскового живопису, але чи то неточно переклав Плінія Старшого, чи то помилився в технології - одним словом, перші постаті, які він почав зображати, вийшли вкрай невдалими. Побачивши, що в обраній ним техніці у нього нічого не виходить, да Вінчі втратив інтерес до роботи і закинув її. А Мікеланджело просто перед початком робіт над фрескою викликали в Рим, і не хтось там, а сам Папа Римський. Мікеланджело вирушив у поїздку, а поки він був відсутній, його ескіз... вкрали. Кажуть, що зробив це Баччо Бандінеллі, флорентійський художник, який був буквально одержимий творчістю Мікеланджело. Чи то він забрав ескіз собі, щоб ніхто, крім нього, не бачив творіння майстра, чи то знищив ескіз, заздрячи таланту свого кумира - розповідали різне, сам же Бандінеллі цей епізод не коментував.

Оригінальний етюд Мікеланджело до «Битви при Кашині»

Великі начерки так і не стали картинами, однак це не завадило їм справити неймовірний вплив на живопис. Усі, кому випадала удача бачити роботи обох майстрів, в один голос стверджували, що це шедеври, на які може рівнятися ціла епоха. А також говорили - не при художниках, звісно - що створити такі чудові роботи майстри навряд чи змогли б, не змагаючись один з одним. Бажання перевершити опонента буквально змусило обох створити геніальні картини. 

А хто ж у підсумку переміг? Важко сказати... З одного боку, фрески так і не були написані, отже, і предмета спору немає. З іншого - навіть ненаписані, обидві фрески здобули безсмертя. Чи не означає це, що у змаганні перемогло мистецтво?

Женя Орінго