Логіка є основою багатьох наук, бо пізнання — це пошук відповідей на ланцюжок питань. Від того, чи правильно будуть сформульовані ці питання і залежить кінцевий результат.

Через те, що без логіки неможливо розв’язати математичних теорем, зрозуміти закони фізики або утворити потрібну хімічну реакцію, по суті вся суть освіти зводиться до формування логічного мислення. Навіть аналізуючи літературні твори ми все одно намагаємось будувати причинні зв’язки на основі сюжету, щоб скласти повні образи героїв та зрозуміти мотиви їхніх вчинків.Тож не дивно, що освічену людину апріорі вважають тією, що володіє здоровим глуздом.

В теорії певно це виглядає цілком логічно, проте життя не лінійне і не завжди його можна пояснити кількома формулами. Коли ми стикаємось з реальними ситуаціями, про які ще не видали жодного підручника, то за звичкою намагаємось діяти логічно. От тільки результат таких висновків у кожного буде свій.

Дійсно, засвоєння шкільної програми з її стандартними програмами ще не гарантує тотожність мислення. Зрештою, логіка життя — це власний досвід, скроєний з успіхів та помилок, вагань та рішучості, руху та бездіяльності. Тож не дивно, що до одного й того самого висновку люди приходять різними шляхами й впродовж різного часу. А буває й навпаки: здається, що поруч людина, яка повністю розділяє твої погляди та дотримується тих самих принципів, але рухаючись крок у крок в одному напрямку, в результаті кожен опиняється біля власної фінішної прямої.

І причина не тільки в більшій чи меншій здатності до розсудливості. Зрештою, іноді ми навіть нехтуємо нею, додачи до життєвих рівнянь емоційні та чуттєві «невідомі». Можливо це суперечить математичним формулам спрощення, але дає право сподіватись, що результатом буде щось більше, невловне й важливе, ніж просто нуль в остачі.