Якими якостями потрібно володіти, щоб стати героєм книги? Зазвичай книжкові герої - герої у всіх сенсах, сміливі, готові до бою, усебічно обдаровані, вони немов спеціально народилися для подвигів. Але що робити пересічним людям?

У багатьох творах головні герої дійсно мають безліч переваг і практично позбавлені серйозних вад. Якщо інші й трапляються, то в загальний героїчний типаж прекрасно вписуються. Та й загалом складається відчуття, що багато героїв начебто здогадуються про свою героїчну місію... Читати про таких, звісно, захопливо. Але чи є інші? Чи є герої, які не бажають такими бути, герої з шкідливими звичками, недоліками та іншими шорсткостями? Авжеж!

Мабуть, найбільш канонічний образ такого "негероїчного героя" - це Більбо Беггінс. Як ви пам'ятаєте, містер Беггінс далекий від героїчного типажу як ніхто інший. Він спокійний, флегматичний, любить смачну їжу і хороший тютюн, а найголовніше - не терпить пригод! Герой, що в книжковому сенсі, що в міфологічному, з нього абсолютно точно вийти не може, про нього навіть в ширському віснику писати не повинні... Але складається інакше.

За що ми любимо повість "Гоббіт"? Певно, крім усього іншого, ще й за дуже точне зображення того, як скромний гобіт перетворюється на того самого героя. Ми бачимо історію чималою мірою очима Більбо. Разом із ним ми нарікаємо на відсутність носових хустинок, насолоджуємося смаколиками в Рівенделлі, тремтимо від страху в печері Голлума... І продовжуємо це робити протягом усієї повісті. Навіть ставши справжнім героєм у всіх сенсах, Більбо не відмовляється від таких "негероїчних" речей, як любов до хорошої їжі та чистих носовичків. Протягом усього свого шляху він помиляється, робить дурниці, долає слабкості та страхи. І ми чудово бачимо на його прикладі: героями справді не народжуються. А стати таким може і скромний гобіт із Шира, навіть якщо він не любить пригоди!

На фото: каблучка "Пригода"

Другий герой, навіть антигерой, мабуть, - Рінсвінд, наскрізний персонаж більшості книжок про Дискосвіт Террі Пратчетта. Схоже, що він із самого початку замислювався як повна протилежність звичним нам героям. Якщо ви раптом із ним незнайомі, то Ринсвінд - студент Незримого Університету, вищої школи магії, абсолютно до магії нездатний (щоправда, у цьому не зовсім його провина). Він постійно творить дурниці і влипає в неприємності, він безвідповідальний, неймовірно боягузливий і приголомшливо невдачливий. Просто ідеальний образ антигероя! Чи можна взагалі написати щось цікаве з таким персонажем у головній ролі? Можна! Особливо якщо ви - сер Террі Пратчетт.

Сам Пратчетт, утім, теж нарікав на недолугість і боягузтво свого персонажа, і говорив, що нічого не може з цим вдіяти. Незважаючи на повну профнепридатність як героя, Рінсвінд регулярно опиняється в ситуаціях, коли потрібно зробити щось героїчне. І непогано з цим справляється! Не варто думати, що Рінсвінд - суцільний клубок недоліків, і жодними достоїнствами не наділений. Це не так. Ринсвинд вельми розумний, спостережливий, швидко вчиться новому: у "Цвіті чарівництва" він взагалі примудрився побути фізиком-ядерником! Він вельми хороший як маг-теоретик (поки не переходить до практики), а також має феноменальну пам'ять на мови. За словами автора, Рінсвінд "може крикнути "Допоможіть!" чотирнадцятьма мовами і благати про пощаду ще дванадцятьма". І загалом, незважаючи на свою кричущу негероїчність, Рінсвінду вдається пройти шлях від звичайного студента-невдахи до професора магії! (Все одно невдахи, щоправда). Тож якщо вам здається, що вам не пощастило з вихідними даними, і ви не підходите на роль героя за жодними параметрами... Одним словом, згадайте Рінсвінда. Підходите, звісно. Навіть якщо воно вам не треба.

На фото: каблучка "Дискосвіт"

І третій герой, який зовсім не герой: Геральт із Рівії. Чекайте-чекайте, що значить "не герой"? Він же з чудовиськами бореться, вирішує долю світу, і взагалі... Це все так, звісно. Але річ у тім, що це для нього не подвиги, а нудна, виснажлива робота. Подвиги як такі Геральта взагалі не цікавлять. Справедливості заради, спочатку читацька уява, а потім ігри та серіали неабияк Геральта "героїзували". Воно й зрозуміло, як не піддатися спокусі додати блиску такому виразному персонажу? 

В оригінальній серії книжок Геральт - втомлений, побитий життям, з тим, що ми б зараз назвали кризою середнього віку. Полювання на чудовиськ для нього - переважно заробіток, жодного героїзму. У події світового значення він влипає абсолютно випадково, без найменшого на те бажання. Він любить випивку і пофілософствувати, і бажано, щоб на цей час увесь світ залишив його в спокої. Коротше, не герой Геральт, у жодному разі, і бути ним не прагне. У боях, та й у житті, він часто припускається помилок, а чудовиська перемагають його не рідше, ніж він їх. Десь третину оповіді Геральт взагалі проводить у місцевому аналогу лазарету. В іграх і серіалах сильно змінили не тільки характер відьмака, а й його зовнішність: серіально-ігровий Геральт вельми симпатичний, а то й зовсім писаний красень. В оригіналі ж він досить страшненький. Тож і тут перевірку на героя він не пройшов.

Але чому ж усі так завзято хочуть його таким зробити? Що в Геральті такого видатного? Імовірно, те, що, на відміну від багатьох канонічних героїв, Геральту властива рефлексія. Він розмірковує над своїми і чужими вчинками, їхніми наслідками, аналізує і робить висновки. Одночасно з цим у Геральта є певні моральні принципи (хоч би що він там сам казав). Він чудово усвідомлює, що він може, а чого ні. Його обізнаність про власні слабкості та вміння користуватися мораллю на практиці і є його головна зброя. Зовсім як знамениті два відьмацькі клинки.

Як бачите, поняття "герой" дуже складне. Героями можуть бути й ті, хто на них зовсім не схожий. І навіть ті, хто цього не дуже-то й хоче. І якщо ви сумніваєтеся у власних силах і впевнені, що вже ви-то зовсім звичайна людина, згадуйте персонажів цієї статті. Необов'язково бути прекрасним, безстрашним ельфом - містер Беггінс теж чудово впорається!

Женя Орінго