Прогрес - це рух уперед, а колесо - ідеальне втілення того й іншого. Усі розвинені та цивілізовані суспільства, як відомо, починали свій шлях до цивілізованості з винаходу колеса (або його запозичення у більш освічених сусідів). Усі - крім ацтеків і майя. Чому ж настільки просунуті цивілізації не додумалися до колеса?

Майя, інки та ацтеки цікаві не тільки таємничими ритуалами, загадковими письменами і величезними пірамідами. Усі ці три воістину видатні цивілізації зуміли розвинутися й розквітнути без жодного контакту з суспільствами Старого Світу - не спілкуючись, нічого не запозичуючи й не відчуваючи жодних впливів «ззовні». Великий Рим багато запозичив (а часом і просто вкрав) в етрусків і греків; греки, попри весь свій снобізм, чимало взяли від «варварів»-персів. А цивілізаціям Мезоамерики запозичувати було ні в кого - доводилося все винаходити самим. Чому ж такі розвинені цивілізації винайшли піраміди, математику, писемність, концепцію нуля, поетичні турніри, сільськогосподарські добрива - але не додумалися до такої простої речі, як колесо?

На фото: сережки «Колесо»

По-перше, тому, що колесо - це показник розвиненого й цивілізованого суспільства в тих місцях, де за допомогою цього самого колеса взагалі можна пересуватися: у Шумері з його болотистими рівнинами, на Апеннінському півострові - колисці Рима, у Британії з пагорбами й долинами... А тепер давайте поглянемо на Мезоамерику. Ацтеки живуть у гористій місцевості, всипаній камінням і кактусами, а їхня столиця - Теночтітлан - узагалі стоїть на озері; такою недружньою місциною їздити возами доволі важко, а в столиці взагалі розумніше пересуватися на човнах (на околичних районах Теночтітлана жителі так і робили). Швидше і простіше пересуватися пішки або бігом. Ацтекські гінці зі служби, схожої на сучасну пошту, пересувалися спеціально прокладеними «біговими трасами», причому дуже швидко. Наприклад, при імператорському палаці працювала «кур'єрська доставка» риби з атлантичного узбережжя, і її доставляли так швидко, що на імператорський стіл вона потрапляла свіжою. А про появу біля того ж атлантичного узбережжя гігантських човнів із дивними світлошкірими людьми імператор у Теночтітлані дізнався вже на другу добу. Самі посудіть, навіщо з таким сервісом ще й колесо?

Мапа Теночтітлана, 1524 рік

Майя живуть на півострові Юкатан, він плоский як тарілка, ніяких гір на ньому немає, зате він увесь всуціль порослий густими джунглями. Вирубати джунглі на довгий час неможливо - зрубав одну ліану, а виросло десять. Навіть поля під посіви потрібно розчищати раз на два-три роки (сучасні жителі Белізу і Гватемали досі цим займаються). Мало того, що котити візок корінням і ліанами - те ще задоволення, так ще й прорубані в джунглях дороги наглухо заростуть уже через кілька років. Тож і для майя колесо - штука не дуже корисна.

Інки ж взагалі живуть у горах, на величезній висоті; життя на уступах, скелях і похилих поверхнях для них - звична справа. Однак, як ви розумієте, колесо похилою дорогою котити, м'яко кажучи, незручно. У таких умовах бігати теж простіше і швидше; як і в ацтеків, в інків існувала поштово-кур'єрська служба, і гінці, які працювали в ній, пересувалися бігом гірськими дорогами і підвісними мостами. (А дороги в інків були, не гірші за римські!).

Інкські дороги і зараз можна використовувати за призначенням

Тож перша причина, через яку мезоамериканські народи не винайшли колесо - його просто ніде було використовувати. Друга причина - його нікому котити. Повозку хтось має на собі тягнути, але хто? Великих тварин у Мезоамериці немає в принципі, найбільший звір у тих місцях - ягуар, але його у віз запрягти проблематично. У інків в Андах живуть альпаки і лами, але якщо ви коли-небудь бачили альпаку зблизька, то напевно погодитеся, що возити на ній нічого неможливо. Ці чарівні істоти невеликі і практично не вантажопідйомні. Можна, звісно, використовувати ручні візки, в які нікого запрягати не треба, але в горах або джунглях візок простіше зламати або загубити, ніж щось на ньому довезти. До речі, ацтекські гінці й торговці для збільшення власної вантажопідйомності використовували складні дерев'яні рами, що вдягалися на спину; такі рами, наповнені товарами, нагадували туристичні рюкзаки.

Носії з «рюкзаками» з ацтекського торгового каравану

Але найцікавіше, що при всьому цьому сам принцип колеса жителям Мезоамерики був відомий! Вони користувалися гончарним кругом і ручними свердлами, скручували нитки під час прядіння за допомогою пряслиць і навіть користувалися величезними котками для вирівнювання поверхонь, майже як на сучасних будівництвах. Тобто, в доколумбовій Америці було чудово відомо, що таке обертальний рух, і як його використовувати. Ба більше, ацтеки залишили після себе безліч керамічних скульптур на коліщатках! Вважається, що подібні фігурки - олені, ягуари, крокодили і всілякі фантастичні істоти - були дитячими іграшками. Але деякі вчені вважають, що ці фігурки могли бути культовими предметами, адже на додаток до всього іншого колесо в ацтеків мало ще й релігійне значення - як символ циклічності та вічності. Як би там не було, виходить, що про колесо жителі Мезоамерики прекрасно знали - проте використовували його не зовсім так, як ми звикли.

Керамічний олень на коліщатках

Деякі дослідники вважають, що знаменитий «Камінь Сонця», ацтекський кам'яний календар, теж натхненний символікою колеса

З цієї історії можна зробити цілих два висновки. По-перше, прогрес - далеко не завжди лінійний рух уперед, щонайменше, не тільки однією-єдиною дорогою. По-друге, навіть найгеніальніший винахід може виявитися непотрібним, якщо немає умов для того, щоб його використовувати. І хоча це історія про давні часи, висновки з неї і сьогодні вельми корисні.

Женя Орінго