Книги створюються для того, щоб їх читали, чи не так? Іноді ні. Деякі книги і хотілося б прочитати, але це неможливо - їхня мова незрозуміла, або втрачена, або зашифрована. А інші книжки й зовсім не призначені для прочитання. Так, буває й так!

Іноді книга ніби не бажає, щоб її читали. Лінгвісти і криптографи можуть битися над загадковим текстом роками, але так і не зрозуміти, про що цей самий текст. А часом навіть і чи текст це - чи просто набір дивних знаків. Давайте ж поглянемо на незвичайні та так й не прочитані книги в історії!

І якщо вже зайшла мова про шифри і криптографію, то почнемо ми з рукопису Войнича. Це ідеальний зразок таємничого шифру, що розбурхує розум і не піддається жодним спробам розшифровки. Рукопис Войнича - манускрипт приблизно XV-XVI ст., написаний невідомим алфавітом невідомою мовою. Знаки, які використовуються в рукописі, не схожі на жодну з відомих систем письма. Мову визначити неможливо. Але більше всього бентежить в рукописі навіть не відсутність змісту, а ілюстрацію. Власне, ілюстрації роблять і без того загадкову книгу загадковою подвійно. На них зображені дивного вигляду рослини, діаграми із сузір'ями і знаками Зодіаку, карти невідомих земель... Але найдивніше - це численні зображення оголених жінок, які купаються у водоймах у формі людських органів. Так, ви все правильно прочитали. Таких зображень у рукописі цілий великий розділ.

Що ж це таке? Версій у вчених багато. Це може бути середньовічний медичний довідник, або алхімічний трактат, або своєрідна енциклопедія, або містичний текст... Однак жодну з цих версій неможливо підтвердити (або спростувати), не прочитавши рукопис. А він читанню вперто не піддається! Дослідження показали, що, судячи з частоти розподілу знаків та їхніх груп, набір символів у рукописі Войнича - все-таки осмислений текст, а не випадковий набір закорючок. Але далі цього твердження розшифровка поки не просунулася.

Основна загадка - мова рукопису, що ховається за таємничими значками. Версій у дослідників, знову-таки, багато: англійська, латинь, італійська, німецька, іврит, китайська і навіть науатль - мова ацтеків! Поки що жодну з версій не змогли ні підтвердити, ні з чистою совістю відкинути. Рукопис Войнича продовжує зберігати свої таємниці.

Не менш загадковий манускрипт - кодекс Рохонці, рукопис, що загадковим чином з'явився в Угорщині на початку XIX століття. Ні мову, ні систему письма цього рукопису так і не було розшифровано. Яких тільки припущень не висували дослідники! Мову кодекса вважали і старовенгерською, і румунською, і навіть хінді та шумерською! Протягом майже 200 років висувалися гіпотези одна інша дивніша, і на їхній основі робилися спроби розшифровок. Досі то один, то інший дослідник заявляє, що вже він-то знайшов ключ до загадкового кодексу! Але чергове прочитання знову і знову виявляється помилковим...

Як і у випадку з рукописом Войнича, у кодексі Рохонці найбільше інтригують ілюстрації. Щоправда, якщо в рукописі Войнича вони абсолютно загадкові, як і сам текст, то в кодексі Рохонці досить зрозумілі. І це робить кодекс ще дивнішим. Річ у тім, що більшість ілюстрацій зображує... сюжети з Біблії. На багатьох зображеннях впізнаються знайомі сюжети - наприклад, поклоніння волхвів або вхід Христа до Єрусалиму. Щоправда, стиль у них... специфічний. Подивіться самі. Дуже нагадує дитячі малюнки, чесно кажучи. І це, своєю чергою, теж цікавий факт - ілюстратор вочевидь не дуже старався, отже рукопис, найімовірніше, створювали для тих, хто всі ці сюжети й так знав. Для своїх, іншими словами. До речі, одна з гіпотез свідчить, що кодекс Рохонці - не що інше, як зашифровані апокрифи невідомої християнської секти.

А наступний приклад загадкового рукопису цікавий тим, що взагалі для прочитання не призначений! Ні, не в тому сенсі, що читати його заборонено - якраз навпаки, дуже навіть можна, у цієї книги навіть свого роду фан-клуб є. Ось тільки сенсу і змісту в неї немає. І ніколи не було. І навіть не передбачалося. Книжка ця називається Codex Seraphinianus.

На відміну від попередніх загадкових рукописів, автор Codex Seraphinianus дуже навіть відомий. Це італійський художник і дизайнер Луїджі Серафіні. Кодекс був створений ним у 1976-78 рр., а вперше виданий 1981 року. Серафіні ніколи і не приховував свого авторства: Codex Seraphinianus був не спробою підробити під старовинні рукописи, а цілком самостійним арт-об'єктом. За словами самого автора, він хотів передати відчуття дитини, яка розглядає книжку, яку ще не може зрозуміти, хоча й бачить, що написи в ній мають сенс для дорослих.

Кодекс написаний... ні, не так. У Кодексі використовується унікальне письмо, яке взагалі не відображає жодної мови. Це просто красиві каракулі, за словами Серафіні - результат процесу, схожого на автоматичне письмо. Сама книга являє собою свого роду енциклопедію уявного світу. У ній є розділи, присвячені ботаніці, фізиці, історії, культурології, архітектурі та іншим аспектам життя невідомого всесвіту, що існує тільки в Кодексі. Загадковий текст "описує" рослини, машини, одяг, настільні ігри, одним словом, практично всі аспекти життя.

І, звичайно ж, кодекс має чимало картинок! За ступенем сюрреалістичності вони чимось схожі на ілюстрації рукопису Войнича. На сторінках книги можна знайти вершника на олені, пташине гніздо на двох ногах, рибу в скафандрі і безліч інших сюрреалістичних зображень. Найдивовижніше, що у всього цього, за задумом автора, немає жодного сенсу! Це річ у собі, яка не призначена для того, щоб щось говорити глядачеві. Codex Seraphinianus існує "як є" і не піддається жодним тлумаченням. І тим не менше, у цієї дивної книги безліч шанувальників по всьому світу, і вона вже витримала кілька перевидань.

Насправді це далеко не всі дивні й загадкові книги - їх набагато більше. Зате ці три рукописи - чудовий приклад того, що не всі книги можна зрозуміти, та й не всі хочуть бути зрозумілими.

Женя Орінго