Мої щотижневі есе вже давно живуть своїм дивним особливим життям. На цьому місці мав бути жартівливо-фантазійний допис про улюбленого Капітана Очевидність, який інколи реально допомагає. Але… 

…оновлення ліцензійного майкрософтівського офісу призвело до нештатних ситуацій на ноуті, довелося перезавантажити, нова опція штучного інтелекту Copilot у Word (як же я дякую за таку інтеграцію!) самостійно вирішила виправити мої відкриті документи і тепер маємо те, що маємо. Вочевидь, удруге я не напишу таку запальну замальовку.  

Прощавай, наш вірний капітан!  Можливо, іншого разу ми з тобою не сядемо в цю калюжу. 

Тому напишу зараз нашвидкоруч трохи про інше: наприклад, про показовість та шкідливість відчуття «та це ж вже було». 

Багаторазово ловила себе на тому, що розповідаю одне й те ж саме на сайті, в інстаграмі, в особистих повідомленнях. Деякі моменти дійсно повторюються щодня і це логічно: приходять нові замовники, які не знайомі з нашими правилами, тому потрібно пояснювати усі особливості виготовлення та сплати. 

Але й бувають моменти інші, майже містичні… Наприклад, я була просто впевнена, що публікувала статтю про харківську дзвіницю з підвісу «Світ-всесвіт», бо готувала багато матеріалів і писала довгий текст. Де він зараз – не відомо. Як не відомо, де стаття про кремінь та рожеві опали, хоча впевненість була. І таких відчуттів у мене назбиралося в голові, як битих файлів: уривки спогадів про недороблене або про задуми реально заважають зрозуміти, чи варто про це нагадувати знову, чи потрібно розповідати уперше, чи й взагалі задача не варта уваги. 

Для мене віртуальні «Биті файли» — проблема цілком реальна, на жаль. Розфокусованість та перебір зайвих деталей є прямими наслідками життя й роботи у прифронтовому місті. Хоча тримаюсь я відносно добре, все одно недосипання, хвилювання і непередбачувані складнощі даються взнаки.

Скільки не плануй дні, скільки не пиши сценарії подій, скільки не практикуй асани і дихання, мізки все одно вимкнуться для перезавантаження тоді, коли це буде потрібно.  Добре, що хоча б проблему розумію і не приховую від себе...

Спробую зробити неформальне опитування, щоб трохи освіжити бачення та творчі плани на майбутні дописи. З одного боку — ми ніби вже про усе розповідали, а з іншого — безліч надзвичайних прикрас ховаються у тіні та досі не отримали свою хвилинку слави, багато процесів залишаються незрозумілими, а ми замість цього розповідаємо про те, що вам не відгукується. 

Отже, друзі, буду вдячна за питання, за якими зможу розрізненість зібрати в новий орнамент. Що б вам було цікаво дізнатися про творчість, ювелірність, про камені й вже існуючі прикраси? Навіть якщо питань декілька, краще робити один коментар.

Серед усіх добровільних помічників випадкова рука долі та невипадкова моя рука наприкінці тижня виберуть двох. Обіцяю приємний сюрприз. 

Продуктивного тижня та спокійного розуму!

О.М.