Ціле, як відомо, більше за свої частини; точно так само місто - більше, ніж скупчення будинків. Місто - це особливе явище: стихія, складний механізм, жива істота - кому яка метафора більше до вподоби.

Упродовж людської історії міста були дуже різними - за зовнішнім виглядом, устроєм, історією виникнення, проте від самого початку вони сприймалися як щось видатне. Місто - це не просто споруди, це багатство, вплив, шанси, ризики, безліч людей найрізноманітніших занять, знання, чутки, можливості та небезпеки. Місто - місце, що одночасно лякає і притягує. Однак саме там вирує життя і відбуваються найважливіші та найцікавіші речі.

У давнину місто - насамперед місце, де мешкає багато людей, а отже, місце безпечніше й ситіше. А заодно - місце, де можна обмінюватися ідеями, дізнаватися нове і таким чином непомітно рухатися в бік прогресу. У стародавньому, загадковому місці Чатал-Гююк, яке багато вчених називають першим містом на землі, трапляються сліди технологій, яких за межами міста уявити ніхто не міг: плавка міді, цегляне будівництво і навіть початок писемності! Не дивно: що більше людей, то швидший темп життя, і не помітите, як обженете сусідів на пару-трійку століть!

На фото: підвіс «Місто навколо. Будиночок 1»

В античній Греції місто значно більше було схоже на живу істоту зі складно влаштованим «організмом»: «руками»-воїнами, «ногами»-землеробами і «головою», у кожного різною - в одного міська рада, в іншого збори аристократів, у третього єдиновладний правитель. Міста були не просто «живими», але ще й мали власний характер, думки і політичну волю. Уся історія античної Греції - це суперечки, сварки, договори і з'ясування стосунків між містами, зіткнення характерів і справжні драми.

У Римі міст було багато, але Місто - тільки одне. Всі інші повинні були рівнятися на нього, центр світу і джерело цивілізації. Не дивно, що практично всі провінції були усіяні маленькими, провінційними Римами з амфітеатрами і лазнями, і всі вони, від Єгипту до Британії, були жахливо схожі між собою. Римські міста були вже не істотами, а місцями - неприступними бастіонами цивілізованого життя серед страшного варварського світу. Вони стояли на варті порядку, спокою, закону і каналізації, поки навколо вирували хаос і безкультур'я.

На фото: каблучка «Місто навколо»

Після падіння Риму міста в Європі зникли - старі, зрозуміло, стояли на місці, проте поступово занепадали, а нових довгий час не з'являлося. Світ поринув у морок Темних віків... Але на порозі Середньовіччя, приблизно в X столітті, то тут, то там почали з'являтися острівці зовсім іншого життя - перші середньовічні міста, що не були схожі ні на звичні села, ні на легендарні римські фортеці. Вони найбільше скидалися на бджолині колонії: виникали начебто стихійно у зручних місцях, швидко формували всередині себе систему й ієрархію - хто працює, хто управляє, хто захищає, і так само, як і вулики, були замкненими, тобто за межі мурів практично не зростали й чужинців могли приймати лише в обмеженій кількості. Можливо, саме тому багато міст Старої Європи створюють таке затишне враження - немов творіння працьовитого вулика, в якому підтримуються порядок і рівновага.

На фото: підвіс «Місто навколо»

Міста Нового часу приблизно з епохи Великих географічних відкриттів поступово почали набувати зовсім інших рис. Насамперед це стосувалося приморських міст - до них віяння нової епохи доходили насамперед. Світ став більшим, люди стали рухливішими, подорожі між містами, країнами і навіть континентами стали частиною життя. Із закритих вуликів міста почали перетворюватися на місця бурхливого обміну товарами, думками, грошима, ідеями. Переїзд перестав бути подією і перетворився на рядову частину біографії. Міста Нового часу стали нагадувати мануфактури: кожен зайнятий своєю роботою, кожен кудись біжить, щось робить, кудись запізнюється, ледве знає, чим зайнятий його сусід, а в сукупності ця гучна, метушлива мануфактура пачками продукує ідеї, гроші та новини.

Часи змінюються, проте міста залишаються - зрештою, має ж у світі бути хоч щось стабільне. Самі міста, звісно ж, теж змінюються - і хто знає, на що (або на кого) вони будуть схожі вже завтра...

Женя Орінго