Здається, що може прорости й зазеленіти наприкінці жовтня? Втім, якщо мова йде про українську магію та орінговське срібло, то усе може бути! Ось і завітала до нас нова прикраса, присвячена історії, якій давним-давно пора було втілитися та пролунати...
Каблучка "Мавка-Вербиця", яку ми сьогодні вітаємо, чудово вписується в орингівську міні-колекцію мавок, створених завдяки попередній сесії «Екслібрісу». Авжеж, що «Мавка Дубиця», «Мавка Вишниця» та «Мавка Осиниця» залюбки впустять нову прикрасу до свого чарівно-рослинного кола, а «Мавка Нічка-Маруха» осяє усю компанію теплими, хоч і місячними, променями…
А звідки ж узялася ця нова Мавка? Та звісно ж, з "Екслібрісу" - пам'ятаєте особливу двадцяту сессію, яку ми присвятили рідній українській літературі? А яка ж українська література без Лесі Українки та "Лісової пісні", цієї щемкої історії кохання на тлі краси ланів та лісів... І дійсно, Олена Павловна (Kell) згадала про "Лісову пісню" та майстерно втілила славнозвісну поему в ажурному ескізі.
Однак чому саме "Вербиця"? Леся Українка не називає імені своєї Мавки, а між тим, в українській міфології відомо понад тридцять різновидів мавок! Як же впізнати її? Утім, героїня "Лісової пісні" сама підказує нам: вона каже, що кожної зими засинає під вербою та бачить чудесні білі сни... А ще її описано як красуню з пишним зеленим волоссям і чудовими зеленими очима - точнісінько як Вербицю у чудовій книжці Дар'ї Корній.
М а в к а
Мені здається часом, що верба,
ота стара, сухенька, то – матуся.
Вона мене на зиму прийняла
і порохном м’якеньким устелила
для мене ложе.
Л у к а ш
Там ти й зимувала?
А що ж ти там робила цілу зиму?
М а в к а
Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… "
До того ж, як відомо, мавки за характером дуже різні: веселі та спокійні, товариські та мовчазні, добрі та... не дуже. Ні, самі по собі мавки зла людям не бажають, от тільки способи спілкування в них часом своєрідні й для людей не завжди закінчуються добре. Катраниця норовить почастувати найкращими лісовими ласощами - поганками та отруйними ягодами, Кануперниця - залікувати на смерть, Осиниця - викинути жарт, та часом вельми недобрий... А ось Вербиця до людей прихильна й навіть допомагає їм: благословляє бездітні пари народженням дітей, захищає й охороняє немовлят та молодих мам...
Та й загалом верба, улюблене Мавчине дерево, здавна пов'язувалося з ростом, процвітанням, здоров'ям і дітонародженням. Вербу і в купіль немовляти занурювали, і в колиску клали, і худобу з вербових гілок водою кропили - для здоров'я і приплоду. З вербовими гілками і воду в землі шукали (майже лозоходство), і грозу ними проганяли, і навіть нечисть від хати відводили! Утім, і не дивно: добра Мавка-Вербиця навряд чи шанувала всяку потойбічну шкідливу гидоту. Каблучка вийшла з відповідним характером - тільки подивіться на цю печатку, при бажанні нею й від ведмідя відмахатися можна
Але найдивовижніше у Вербиці те, що вона практично безсмертна. Як відомо, лісові мавки живуть кожна у своєму дереві, і образити їх, на жаль, простіше, ніж здається: досить обламати гілку або зробити надріз на корі - і мавка одразу відчує біль дерева як свій. А вже якщо дерево зрубати... мавка, на жаль, загине. Але не Вербиця. Навіть якщо від верби залишиться маленька гілочка - ця гілочка пустить коріння, проросте і перетвориться на нове, прекрасне дерево, а разом із ним оживе і мавка. Стільки життєвих сил у Вербиці, що вона не тільки відродиться сама, а й продовжить щедро ділитися ними з кожним, кому вони будуть потрібні.
М а в к а
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець.
Так, Вербиця - це ще й чудовий символ стійкості духу та незламної, незламної життєвої сили. Це символ життя, яке перемагає все. І чи це не прекрасне відображення всього українського народу, особливо зараз? Крім того, Вербиця - мавка, хоч і добра, але дуже грізна для тих, хто сам чинить зло іншим, і абсолютно точно, що загарбників і руйнівників вона жаліти не буде. Приказка "не я б'ю, верба б'є" не просто так з'явилася!
Каблучка, названа на честь Вербиці, грізної та доброї водночас, - чудовий оберіг для важких часів, коли життєва сила та стійкість потрібні як ніколи. Виглядає вона відповідно, поєднуючи в собі витонченість і міць. Досить широка і велика, вона прикрашена яскравим камінчиком, що сяє з сплетіння складних, химерних візерунків - немов справжнісеньке переплетення вербових гілок. До речі, стиль каблучки трохи нагадує ар-нуво - але з українським колоритом.
З передньої частини візерунки плавно перетікають на шинку - там проростає ще одна чудернацька рослина. Незважаючи на те, що шинка досить широченька, каблучка не маломірить. Проте, якщо пальці схильні до набряків, краще все-таки обрати прикрасу на пів розміру більше звичайного - це зробить дружбу з Вербцею по-справжньому комфортною. А яка чудова у каблучки фактура - усі ці цяточки на сріблі так і хочеться відчути під пальцями, і саме завдяки ним вона виглядає такою багатомірною. В оксидуванні, яке підкреслить малюнок, "Мавка Вербиця" буде просто неперевершеною. Але не менш прекрасна вона і в родіюванні, що ніби підсвічує яскравість і сяйво камінчика, та поєднання сили й ніжності в прикрасі - це ж наша струнка та гнучка вербиця!
Оберіг від Мавки-Вербиці, безсмертної захисниці всього, що живе і росте, - саме те, що зараз потрібно. Підтримати душевну рівновагу, доторкнутися до краси, що пробивається скрізь усі негаразди живим пагоном, та й просто зайвий раз нагадати собі про власну силу та рідне коріння - з усім цим нова каблучка чудово впорається.
М а в к а
(встає)
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Ольга Орінго
lantana
Ср, 26/10/2022 - 13:53
Оля-Оринго
Ср, 26/10/2022 - 15:10
lantana
Ср, 26/10/2022 - 15:33
Елена Маслова
Ср, 26/10/2022 - 15:48