Чи можна уявити щось більш українське, ніж козацтво? Здавалося б, про козаків ми знаємо вдосталь: суворі воїни з чубами та шаблями... А давайте тепер спробуємо уявити собі козаків, що відрізняються від стеротипного образу!

Про чубатих воїнів із шаблями ми знаємо достатньо. А як щодо козака в перуці з кіскою, який п'є каву і курить кальян?.. Так-так, і таке теж було! Давайте ж поглянемо на нестереотипне козацтво.

Козаки без чуба. Чуб і оселедець - зачіски досить давні. Історія поголеної голови з єдиним пасмом сягає в далеку давнину - щось подібне носили і кельти, і вікінги, і середньовічні франки, і тюрки, і навіть знаменитий, не в міру войовничий князь Святослав. Та що там - і північноамериканське плем'я ірокезів носило подібні зачіски! (І дало ім'я панківському гребеню на голові). В більшості випадків такі зачіски означали приналежність до військового стану. Не дивно, що козаки перейняли стару добру традицію! Хоча дотримувалися її далеко не всі: багато хто надавав перевагу "семінарській" стрижці "під горщик", а перебуваючи за кордоном, взагалі носили перуки (як Пилип Орлик, наприклад). Тож не кожен козак, хто з чубом - і протилежне теж вірно.

На фото: каблучка "Нарада"

Козаки та кава. Так, звіснр, найбільш козацький напій - це горілка. Що теж певною мірою стереотип, у походах козаки суворо дотримувалися тверезості - з п'яниці воїн ніякий, ясна річ. Зате кава військовій справі анітрохи не заважала! Багато козацьких старшин славилися неабиякими кавоманами - наприклад, гетьман Сагайдачний. А вже якщо згадати історію того, як кава з'явилася у Львові... Одним словом, для козаків це був напій знайомий і анітрохи не екзотичний. А потрапив він до них від турків - разом із культурою вживання. Між іншим, від турків же козаки навчилися курити кальяни. Ось тепер уявіть собі козака з кальяном - а потім спробуйте це видовище розбачити 

На фото: сережки "Кавове зернятко"

Козаки і жінки. Усі ми знаємо, що Січ - місце суто чоловіче, і жінкам туди ходу немає. Так само як немає і права голосу в одружених козаків. Утім, чи так це насправді? Фольклор і документи змушують сумніватися. І там, і там регулярно згадуються козаки, які живуть у зимівниках разом зі своїми дружинами і спільно господарюють. А вже скільки існує фольклору на цю тему! Один із найцікавіших прикладів - розповідь про те, як запорожець одружився з туркенею: «У минулі часи нинішнє село Малинівка Гуляйпільського району називалося Туркєнівкою. Старі люди кажуть, що десь років двісті, а може, й більше тому, сидів тутечки зимівником якийсь запорожець. Бравий був козарлюга, відважний лицар та добрий господар. Всього в нього було доволі: бджіл, скотини, птиці, збіжжя. Не було тільки найголовнішого — жінки. Ну то що ж! Пішов він одного разу з січовим товариством у похід, а повернувся на хутір з молодою туркенею. Туди-сюди, узяв та й одружився на ній».

Фольклор на порожньому місці не береться - отже, одружені козаки дуже навіть існували.  А чи існували воїни-козачки?.. Це питання цікаве. У фольклорі та записах - безумовно так, і багато. Наприклад, дружина сотника Семена Мотори Варвара служила у війську, висловлюючись сучасною мовою, снайпером. Під час битви біля Жовніна Варвара прицільно відстрілювала у ворожому війську офіцерів і вельмож, за що уславилася "відьмою". А Анастасія Маркович, дружина гетьмана Скоропадського, хоч і не воювала, але мала настільки сильний політичний вплив, що дістала прізвисько "гетьманші". А ще удостоїлася приказки: "Іван плахту носить, а Настя - булаву". Вражаюче!

На фото: підвіс "Котигорошко"

Як ви самі бачите, справжні козаки дуже далекі від ходячих стереотипів. Це живі люди - дуже різні, зі своїми звичками та інтересами. Якщо спробувати поглянути на них з такого погляду, можна дізнатися чимало цікавого.

А що ви знали про козаків? Діліться!

Женя Орінго