Скажімо чесно, навряд чи ми в нашу епоху уявляємо собі життя без будильника. Що швидший темп життя, то більше ми потребуємо нагадувань - коли прокинутися, вийти з дому, перервати відпочинок і взятися за роботу... Однак за всієї удаваної сучасності будильник має вельми поважну історію.

Здавалося б, яка взагалі може бути довга історія в такої буденної речі? Однак ідея нагадування про якісь важливі речі, від пробудження до своєчасної молитви, цікавила уми людей ще з часів античності. За легендою, розкішним, складним водяним годинником володів Платон; у цього годинника була функція будильника - у встановлений час він міг видавати звук водяного органу. Кажуть, Платон використовував його для того, щоб на світанку сповіщати учнів про початок своїх лекцій (треба думати, не почути таке сповіщення було неможливо!). А римський інженер Вітрувій пише, що приблизно в III столітті до н.е. один грецький винахідник забезпечив водяний годинник циферблатом і можливістю більш точного налаштування часу, коли годинник видавав сигнал. Зрозуміло, немає гарантій, що Вітрувій не переказав якусь міську легенду, проте абсолютно точно можна сказати - для людей античності годинник і будильники зовсім не були екзотикою.

Після падіння Риму і кінця античної епохи багато винаходів і технологій канули в Лету, проте будильник тримався довго: ще в VI столітті н.е. державний діяч і християнський автор Кассіодор писав про користь встановлення водяного годинника в монастирях - щоб будити ченців до молитви. Але на жаль, до епохи Високого Середньовіччя і про годинники, і про будильники в Європі встигли забути. Однак традиція годинникової майстерності якраз у цю епоху розквітла в Арабському халіфаті. Наприклад, знаменита мечеть Омейядів у Дамаску мала власний механічний годинник із боєм, який дзвонив щогодини. Приблизно в цей самий час перший годинник з боєм було створено в Китаї. 

До Європи ж годинник і будильники повернулися тільки в XIV столітті. Одна з найбільш ранніх згадок годинника з боєм несподівано зустрічається у... Данте в 1319 році. У міру того, як Середньовіччя поступалося місцем Новому часу, і темп життя прискорювався, годинник з боєм набував дедалі більшої популярності. До XV століття практично жодне велике місто не обходилося без вежі з годинником. Один із найвідоміших - Празькі куранти, створені на початку XV століття. складний і вишуканий механізм, який показує час за чотирма (!) способами виміру, а також положення сузір'їв зодіаку, фази Місяця і положення Місяця відносно Сонця. А ще, ясна річ, вони дзвонять. 

Гаразд, це все суспільне надбання, а коли ж будильники стали доступні звичайним людям? Різні хитрощі, що дають змогу не проспати потрібний час, люди вигадували ще в Середні віки, але поєднувати будильник із годинниковим механізмом придумали лише в Новий час. У XVI-XVII століттях особистий годинник з будильником був неймовірно дорогим і модним ґаджетом, який могли собі дозволити лише вельми заможні люди. Зрозуміло, і вигляд цей будильник при цьому мав відповідний.

Годинник із будильником XVI століття

Людям рангом нижче будильник став доступний лише в XIX столітті: настала епоха індустріалізації, і численні фабрики потребували численних робітників, які приходили б на службу в чітко зазначений час. Тоді-то виробництво будильників і було поставлено на потік; тоді, до речі, і з'явилася модель годинника, яка, напевно, постає перед нашим внутрішнім поглядом, коли ми вимовляємо слово «будильник» - кругла бляшана коробочка з циферблатом і дзвіночком нагорі. Ця недорога популярна модель називалася Babywecker - «дитячий будильник»; важко сказати, чому саме «дитячий», адже зазвичай за його дзвінком на роботу вставали дорослі. Babywecker був дешевим, надійним і видавав напрочуд гидке деренчання, проте, він був популярний дуже довго - до другої половини XX століття.

...Зараз уже важко уявити собі будильник окремо від годинника, месенджерів, планерів та інших принад сучасних смартфонів. Будильник втратив і клеймо «робітничого класу», і чарівність дорогого механізму, ставши лише однією з численних функцій механізму складнішого. Однак саме зараз ми особливо його потребуємо - мабуть, згадати його історію було б справедливо.

Женя Орінго