Коли розмова заходить про знаменитих харків'ян, нерідко з'ясовується, що ті чи інші харків'яни насправді народилися зовсім в інших місцях, а в Харкові жили, вчилися, працювали, були проїздом, надихалися... та що ж таке! Як же може бути, щоб знамениті люди міста в місті навіть не народилися? З іншого боку - нічого дивного: Харків завжди був місцем тяжіння студентів, ділків, дослідників і авантюристів, одним словом, людей, яким за природою не належить сидіти на місці, а належить блукати світом і досліджувати його всілякими способами. А те, що багато хто з них, побувавши в Харкові, у ньому затримувалися і пов'язували з ним свою долю, мабуть, вельми багато про місто говорить.

Особистостей, що активно створювали українську культуру саме у Харкові, завжди було чимало, тож вибрати найбільш красномовні приклади було, зізнатися, непросто. Довелося керуватися принципом різноманітності: те, що в місті завжди було багато поетів і художників - факт загальновідомий, тож чесно було б, окрім них, поглянути ще й на науковців, промисловців і архітекторів (і навіть революціонерів, але винятково в хорошому сенсі слова).

На фото: зворотня сторона підвісу "Молитва за Харків"

Отже, одним із перших серед знаменитих харків'ян зазвичай згадують Льва Ландау - геніального фізика, ексцентричного і водночас безмежно іронічного і самоіронічного, дотепного і зухвалого. Зазвичай "дивного вченого" уявляють таким собі асоціальним мешканцем вежі зі слонової кістки, але Ландау, любитель ламати шаблони, успішно зламав і цей: володіючи безліччю дивацтв, він не пропускав нагоди над ними поіронізувати, цінував хорошу компанію та вирізнявся оригінальним почуттям гумору. Геніальність його була безсумнівна: за його власним жартівливим (чи ні?) зізнанням, "інтегрувати навчився років у 13, а диференціювати вмів завжди", уже в чотирнадцять років вступив до університету, розпочав наукову кар'єру і миттю заходився працювати в десятці різноманітних напрямів, від астрофізики до механіки рідини.

При цьому харків'янином "за народженням" він зовсім не був: майбутній геніальний фізик народився в Баку в інтелігентній сім'ї азербайджанських євреїв, університет закінчив теж у Баку, а до Харкова переїхав уже після навчання. Однак мало не одразу після приїзду він взявся працювати над створенням української школи фізики, і настільки досяг успіху в цій справі, що Український фізико-технічний інститут, де працював Ландау, моментально вийшов на світовий рівень. До Харкова приїжджав сам Нільс Бор! До речі, саме його Ландау вважав своїм учителем.

На фото: каблучка "Держпром"

Ще один, безумовно видатний харків'янин - Олексій Миколайович Бекетов, архітектор, чиї творчі експерименти і пошуки визначили вигляд Харкова. Будинки, створені за його проектами, стали обличчям міста, своєрідною візитною карткою: Бекетов як ніхто вмів поєднувати зовнішній стиль і вишуканість із функціональністю. Відомо, що Бекетов ретельно стежив за всіма новими віяннями в архітектурі і прагнув вбудовувати у свої проекти найсучасніші технологічні досягнення. Цікаво, що Олексій Миколайович не просто створював проєкти, а й заглиблювався в усі деталі їхньої реалізації, виправляючи і коригуючи плани, коли йому це здавалося необхідним.

Робота напевно була нервовою, проте результатом стало оригінальне архітектурне обличчя Харкова, яке напрочуд добре підходило до характеру міста. Яскраві, дещо еклектичні  споруди в той самий час ідеально виконували свої завдання - будівля бібліотеки прекррасно справлялася з роллю бібліотеки, а в житловому особняку було все, що потрібно особняку. Будучи талановитим майстром, Бекетов міг дозволити собі еклектизм і ігри зі стилем. На жаль, про особистість і життя майстра збереглося не так багато відомостей: ми можемо лише припускати, чим він надихався, чим жив і про що думав. Втім, навряд чи такі прекрасні будівлі могла створити погана людина, як ви думаєте?

На фото: підвіс "Дзеркальний струмінь"

Зрозуміло, варто сказати і про знаменитих харків'янок! Одна з тих, про кого ми чуємо досить часто - художниця Зінаїда Серебрякова, авторка яскравих, сонячних картин у власному, дуже впізнаваному стилі. Картини Серебрякової - справжня квінтесенція радості, світла і захоплення навколишнім світом. При цьому з технічного погляду вони дуже зрілі і вивірені - не дивно, адже живопису художниця навчалася у Франції та Італії; встигла вона повчитися і в Іллі Рєпіна, до речі, теж харків'янина з роду полтавських козаків (так, наші сусіди вкотре привласнили українського художника, нічого нового).

Серебрякова писала і пейзажі, і натюрморти, але справжнім майстром вона була у створенні портретів: постаті та обличчя на її картинах сповнені життя й енергії, здається, ніби в рамі їм тісно. Особливо багато у художниці автопортретів: вона часто писала себе в різних образах, утім, у будь-якому образі впізнати її нескладно - на всіх картинах у неї неймовірно виразний хитро-веселий погляд.

На фото: сережки "Харків. Дзеркальний струмінь", підвіс "Світла молитва за Харків"

Про всіх видатних персон Харкова розповісти непросто, однієї статті точно не вистачить (навіть однієї сторінки у Вікіпедії не вистачило ). Можливо, ви виконаєте це непорозуміння і згадаєте когось ще? Яких діячів культури, пов'язаних із Харковом, ви знаєте?

Женя Орінго