Якби вас попросили поділити всю літературу тільки на 2 категорії, як би ви це зробили? Проза і поезія, нон-фікшн і художка, вітчизняна і зарубіжна, дитяча й доросла… Пропоную ще два табори: література для кваліфікованого і некваліфікованого читача. Що-що?
Літературознавці виокремлюють певні книги, що неможливо читати без попередньої підготовки. Точніше, не читати, а розуміти. Деяку літературу ми, відверто кажучи, не читаємо, а вже дешифруємо. Наприклад, так читається сучасним читачем “Євгеній Онєгін”: без коментаря до роману неможливо його зрозуміти й розібратися. Ще раз наголошу — коментаря, а не словника. Школяр може загуглити, що таке брегет, але не зуміє розібратися, як саме співвідноситься з награним дендізмом Онєгіна примітка “легко мазурку танцевал”.
Книги для підготованого читача складають зазвичай саме той прошарок знань, яким іноді хизуються. Не жарт, прочитати цілого “Улісса”. Або, навпаки, з показовістю ним нехтують: “Повна маячня, а автор накурений!” Вважається, що література, до якої ти не готовий суто через брак досвіду, може тобі сподобатися, але справжньої задумки автора пізнати ти не зумієш. Та тим не менше, це не заважає формувати, наприклад, ту ж шкільну програму з творів зовсім не для дитячого досвіду. “Три зозулі з поклоном”, оповіданнячко на дві сторінки, ніби що ж там його вивчати? Але дивіться: “Коли се було... А я досі думаю: "Як вони чули один одного — Марфа і тато? Як?.." А ще думаю: "Чому вони не одружилися, отак один одного чуючи?" — Тоді не було б тебе... — шумить велика "татова сосна". Перечитайте його, навіть якщо читали в школі. А тим паче, якщо в вашій шкільній програмі Григора Тютюнника не було. Гадаю, ви вже достатньо підготовані.
Так, трапляється, що сам лише накопичений життєвий досвід і правда допомагає читати складнішу літературу. Але зазвичай під кваліфікованістю маються на увазі особливі додаткові знання. Не завжди підготовка — це знання з філософії. Часто достатньо почитати підручник з історії, щоб краще розуміти, чому Возний з “Наталки Полтавки” розмовляє чимось на кшталт високої російської. Або просто бути трохи більш залюбленим в літературу, аби декодувати рядки з Ігоря Римарука: “У місті замовлянь і мук твоїх колишніх // повечоріє сніг — і з’являться з імли // і той, хто був хрущем і жив колись на вишнях, // і той, кого в чужій сорочці погребли”. До певних творів варто підходити з короткого перегляду довідки. Наприклад, ближче познайомитися з латиноамериканським фольклором — чудовий старт для читання Маркеса, про якого ми на цьому тижні багато говорили. А перш ніж відкривати “Справу Василя Стуса”, незайвим буде переглянути біографії фігурантів справи. Принагідно вітаю з позбавленням Медведчука громадянства України, до речі.
"Заборонений", Роман Бровко, 2019
Як підвищити читацьку кваліфікацію? Почніть з того, що дасть вам найбільш широкі можливості: давньогрецької й давньоримської міфології, а також Старого й Нового Завіту з коментарями. Можна також почитати античні п’єси, їх часто пародіюють, перероблюють та омажують. Якщо обираєте паперові видання, особливо старі — не нехтуйте вступними статтями від критиків чи редакторів. Це теж певна підготовка до читання. І навпаки, після прочитання особливо цікавої чи складної книги не полінуйтеся знайти статті літературознавців. Це важливо — не рецензії читачів, а професійні огляди. І робіть це, навіть якщо книжка вам не сподобалася.
На завершення хочу зробити важливу примітку. Література, як і, наприклад, їжа, має різну функцію. Якась книжка покликана вас розважати, якась — навчати. Немає нічого поганого в тому, що людина ніколи не пробувала страв молекулярної кухні. Їй смакує те, що смакує — і головне, що сита і здорова. А захоче, спробує й пінку з телячої печінки, й краплі з болотяної чаплі. Читайте на здоров’я!
Анастасія Орінго 
